Віктор Медведчук: Замість істерики навколо "Північного потоку - 2" Києву варто реалізувати ідею створення газотранспортного консорціуму

РБК

Голова політради партії "Опозиційна платформа - За життя" Віктор Медведчук давно і послідовно відстоює ідею створення тристороннього газотранспортного консорціуму Україна ‒ ЄС ‒ Росія. Зараз, коли Україна як країна-транзитер опинилася у дуже складній ситуації через те, що завершується будівництво "Північного потоку - 2", ідея консорціуму, схоже, актуальна, як ніколи. Які перспективи України як транзитера і які кроки може зробити наша країна, щоб захистити свої інтереси? Чи вигідний для України тристоронній газотранспортний консорціум і що перешкоджає його створенню? На ці та інші запитання журналісти "Стіни" попросили відповісти Віктора Медведчука.

- Як Ви оцінюєте спільну заяву США та Німеччини щодо "Північного потоку - 2"? І що це означає для України?

- Спільна заява США і Німеччини щодо "Північного потоку - 2" стала холодним душем для української влади і вироком її недалекоглядній та русофобській політиці. Цей абсолютний стратегічний програш України - наслідок непродуманого і навіть дилетантського підходу офіційного Києва до побудови міжнародних економічних відносин.

Замість того щоб поставити на перше місце економічні інтереси своєї країни і враховувати потреби економік інших країн, залучених до кооперації, взяти на озброєння тактику співпраці з основним партнером у газовій сфері - Російською Федерацією, українська влада продовжувала спроби підмінити раціональні рішення безглуздо агресивними заявами про "Північний потік - 2" і сумнівними домовленостями із західними партнерами. У вирішенні найважливішого питання збереження транзиту газу найвище керівництво нашої країни керувалося не фактами і розрахунками, а власними фантазіями, продемонструвавши повний інфантилізм і відірваність від реальності.

- Що варто робити Україні в ситуації, яка склалася, щоб захистити свої інтереси?

- Завжди було очевидно, що завдання номер один для України в умовах побудови "Північного потоку - 2" – збереження транзиту російського газу через українську ГТС. Це запорука і виживання української економіки, і безперебійного газопостачання самої країни. Однак ні уряд, ні Банкова так і не змогли тверезо, а головне, своєчасно розглянути всі ризики для України від реалізації цього масштабного проекту та об'єктивно, адекватно оцінити позицію Європи і світу з цього питання.

Особливо варто відзначити той факт, що переговори про транзит газу Україна вела не з Росією, яка видобуває цей газ, або Європою, яка його споживає, а з головним конкурентом на цьому ринку ‒ Сполученими Штатами Америки. Пояснити таке рішення з точки зору економіки неможливо - тільки з точки зору зовнішнього управління нашою країною.

- І як, по-Вашому, треба діяти?

- Я пропоную для початку зробити кілька найважливіших висновків з ситуації, що склалася.

По-перше, тільки самостійне відстоювання своїх зовнішньополітичних інтересів, суверенітет держави дозволять захистити національні інтереси. Замість того щоб вступати в сумнівні союзи і намагатися заручитися заступництвом Заходу, Києву варто реалізувати давно розроблений проект тристороннього газотранспортного консорціуму за участю ЄС як споживача російського газу та РФ як його постачальника і гаранта заповненості української ГТС блакитним паливом.

По-друге, на чільне місце слід ставити локальні, галузеві цілі та завдання, а критерієм їх оцінки має бути вигода для країни. Україна, на жаль, перетворилася з суб'єкта в об'єкт світової політики. А залежність від волі західних кредиторів лише це посилює.

Тому Україні варто: вибудовувати взаємовигідні відносини насамперед із найближчими сусідами і давніми стратегічними партнерами; зберігати свої позиції на традиційних для себе ринках збуту з поступовим їх розширенням; розвивати взаємовигідну спільну кооперацію, стимулюючи таким чином високотехнологічну промисловість тощо.

По-третє, потрібно усвідомити, що реалізовувати стратегічні проекти для захисту власних національних інтересів в умовах русофобії, яку заохочує влада,  неможливо.

Розгул радикального націоналізму і неофашизму, переслідування російськомовних громадян (а на цьому тлі – злочини проти свободи слова і свободи особистості) давно перестали бути внутрішньою проблемою України. Це підриває авторитет України як цивілізованої держави на світовій арені, зводиться в ранг державної політики та гальмує реалізацію цілої низки стратегічних проектів в інтересах нашої країни та її громадян.

- По-Вашому, вихід у тому, щоб створити тристоронній газостранспортний консорціум Україна - ЄС - Росія?

- Так, такий консорціум необхідний. Для України вже кілька років гостро стоїть питання про необхідність укладення нового довгострокового контракту про транзит російського газу до Європи. А оскільки тільки Російська Федерація здатна виступити гарантом його поставок і забезпечити безперебійне прокачування блакитного палива через територію України, необхідність невідкладного створення тристороннього газотранспортного консорціуму виходить на перший план.

Крім усього іншого, ГТС України, як загальновідомо, потребує модернізації, а значить, і значних капіталовкладень. Від підтримки газової труби у стабільному робочому стані залежить майбутнє економіки всієї України. А залучити такі кошти без іноземних партнерів, якими могли б стати учасники консорціуму, навряд чи можливо.

Більше того, створення тристороннього газотранспортного консорціуму - питання, яке дозріло і перезріло – могло б стати драйвером "перезавантаження" відносин між Україною та Росією. І необхідність такого "перезавантаження" у мене особисто сумнівів не викликає.

Питання лише в тому, чи збігаються цілі української влади зі стратегічними інтересами самої України та її громадян. Чи готовий офіційний Київ не впадати в істерику, почувши реальну думку світових лідерів щодо "Північного потоку - 2", а зробити висновки і почати, нарешті, захищати економічні та політичні інтереси своєї країни? Чи готова українська влада переглянути зовнішньополітичний вектор та здійснити "перезавантаження" відносин із Росією? Чи нинішня влада не тільки не хоче такого "перезавантаження", але й не розуміє, як виконати це завдання?

- Після всіх подій та конфліктів між Україною і РФ, чи зможемо ми домовитися?

Відповідь на це питання дають самі росіяни. "Росія готова обговорювати продовження транзиту газу через Україну після 2024 року, це виключно питання економічної доцільності, але, як випливає з тексту заяви ФРН і США з цього питання, складається ефект: "Без мене мене одружили", про це сказав прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков.

Висновок очевидний: якщо українська влада запропонує вигідні умови – то домовленість буде досягнута. А якщо офіційний Київ житиме колоніальними фантазіями, мріючи про те, як світові лідери будуть використовувати свої унікальні ресурси і вплив, щоб, конфліктуючи з Росією і створюючи труднощі для своїх виборців, забезпечувати комфорт київським чиновникам — то про це треба говорити не з економістами і дипломатами, а із психіатром.

- Ви настільки впевнені, що Україна втрачає статус країни-транзитера і без тристороннього консорціуму нам не обійтися?

‒ Певен. Про це свідчать факти, а вони, як відомо, вперта річ.

По-перше, ми вже спостерігаємо істотне зниження обсягів транзиту природного газу. Так, транзит газу до Європи через газотранспортну систему України протягом 2020 року скоротився порівняно з попереднім роком на 38% ‒ до 55,8 млрд кубометрів. І це при тому, що торік обсяг транзиту становив 89,6 млрд кубометрів.

Зниження обсягів транзиту газу через ГТС України призвело, відповідно, до зниження доходів. Якщо в попередні роки дохід від транзиту блакитного палива становив до $2,8-3,0 млрд на рік залежно від обсягів транспортування, то у 2020-му він знизився до $2,11 млрд (вартість бронювання 65 млрд кубометрів). Враховуючи той факт, що згідно з новою газовою угодою обсяг транспортування газу в 2021-2024 роках становитиме лише 40 млрд кубометрів на рік (заброньований обсяг), що в 2,2 рази менше за показник 2019 року і в 3,7 рази менше, ніж потужність ГТС на виході (146 млрд кубометрів), дохід України від транзиту природного газу знизиться приблизно до $1,5 млрд.

По-друге, в наявності диверсифікації поставок блакитного палива на європейський континент. У питанні поставок блакитного палива до Європи Україна давно втратила свою значимість через обхідні газопроводи: "Північний потік" протяжністю 1224 км (55 млрд кубометрів) і "Північний потік - 2" до 1200 км (55 млрд кубометрів), "Турецький потік" ‒ близько 1100 км (31,5 млрд кубометрів), "Ямал - Європа" ‒ до 2000 км (32,9 млрд кубометрів) ‒ сумарно близько 174,4 млрд кубометрів.

До того ж, крім РФ, країни ЄС імпортують блакитне паливо з Норвегії та Алжиру. У 2025-2026 роках Ізраїль, Кіпр і Греція планують запуск "Східно-середземноморського газопроводу" протяжністю 1900 км з обсягом прокачування 10-20 млрд кубометрів щорічно. Ось так наша країна за останні роки втратила статус країни - транзитера газу.

- Ви не вірите в те, що США і Німеччина будуть відстоювати інтереси України і домагатися забезпечення завантаження її газотранспортної системи?

- За великим рахунком, це прояв політичної корупції, коли ринкові механізми підміняють політичними домовленостями, коли влада України звертається до Німеччини і США, щоб вони захищали наші інтереси. Зауважте, це замість того, щоб самим захищати інтереси нашої країни. Україна могла б домовитися і з Росією, і з ЄС, і в такому тристоронньому газотранспортному консорціумі всі були б зацікавлені в збільшенні транзиту, тому що це економічно вигідно. Якщо ж звертатися до інших міжнародних гравців, щоб вони з політичних причин захищали наші інтереси і щось гарантували, то зрозуміло, що ніхто цього безкоштовно не робитиме. І рахунок за це нам ще виставлять.