Звинувачення в контрабанді вугілля, висунуті Медведчуку, є безпідставними: У 2014 році купівлю вугілля на непідконтрольних територіях було дозволено владою

Кирило Ковальчук
Кирило Ковальчук

Експерт з соціально-політичних питань

Голова політради партії "Опозиційна платформа – За життя", народний депутат України Віктор Медведчук Фото з відкритих джерел

Оригінал - на сайті Skeptic.

Звинувачення лідера опозиції Віктора Медведчука в контрабанді вугілля з непідконтрольних територій є абсурдними, якщо врахувати, що в 2014 році влада офіційно дозволила ввезення вугілля з "ДНР/ЛНР". Якби цього не сталося, Україну накрило б хвилею блекаутів, а ціни на електроенергію злетіли б до небес.

За всі роки незалежності Україна не змогла подолати гострий дефіцит вугілля, що прямо впливає на ціну електроенергії та обмежує можливості теплових електростанцій виробляти її в достатньому для недопущення віялових відключень обсязі. Сьогодні питання також стоїть як ніколи гостро – Україна має тільки третину вугілля від необхідного для проходження опалювального сезону обсягу.

Напрямків, з яких можна постачати енергетичне вугілля, не так уже й багато – всього три. Україна може везти морем дороге вугілля, придбане за цінами біржі Роттердама в Південній Африці, або вугілля за прийнятною ціною з Російської Федерації та шахт Донбасу. У 2014 році українська влада вирішила купувати вугілля з шахт, які залишилися на непідконтрольних територіях. Для цього державні шахти, розташовані в Донецькій і Луганській областях, були зареєстровані в Києві й отримували оплату в держбанках за фактом постачання вугілля.

У 2019 році група націоналістів із батальйонів "Айдар" і "Донбас" під керівництвом одіозних нардепів Семена Семенченка та Володимира Парасюка перекрили залізничне сполучення на одному з напрямків, за якими вугілля з непідконтрольних територій постачалося до України (між станціями "Світланове" і "Шепілове" в Луганській області). Це призвело до гострої нестачі вугілля в Україні. Влада визнавала, що, якщо націоналісти перекриють ще дві залізничні гілки, у низці українських міст згасне світло.

З використанням вугільної продукції Україна виробляє близько чверті всієї електроенергії. 45% енергоблоків українських ТЕС (за встановленою потужністю) працюють на вугіллі антрацитової групи, і тільки близько 35% — на вугіллі газової групи, а 20% — на природному газі. При цьому споживання вугілля ТЕС, які перебувають у приватній власності (ДТЕК і "Донбасенерго") у 3,5 разів більше, ніж станціями держкомпанії "Центренерго". Таким чином, теплова електрогенерація фактично більше залежить від приватних компаній, ніж від державних.

Основну частину вугільних ресурсів (92,4%) України зосереджено в Донецькому вугільному басейні. На Львівсько-Волинський басейн припадає лише 2,5% загальних ресурсів, і переважно це газове вугілля, тоді як більшість українських електростанцій працює на антрациті. Загальні ресурси вугілля в Україні, за різними оцінками, становлять від 100 до 117,5 млрд т, близько половини (45-46 млрд т) – це підтверджені ресурси. Дві третини цього обсягу – енергетичне вугілля, ще третина – коксівне.

Щорічно Україна направляє не менше ніж 4,4% сукупних доходів на бюджетні дотації своїм державним шахтам. Переважно це малопотужні й неефективні шахти зі складними гірничо-геологічними умовами. Вони і близько не покривають потреби країни в енергетичному вугіллі. На непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей залишилося 85 шахт, або 57% від їхньої загальної кількості. На 60 з них видобувається цінне енергетичне вугілля. Війна вплинула на обсяги виробництва: сім шахт було зруйновано, а деякі з них припинили роботу через військові дії. Однак потім обсяги видобутку стали відновлюватися.

У 2014 році Україна почала імпортувати вугілля з Південної Африки та Росії. Влада тоді заявила, що купувати вугілля у "ДНР" і "ЛНР" не стане, оскільки це "фінансування тероризму". Високі ціни (близько 80 дол. за тонну вугілля на той час (2200 грн)) та обмежені можливості портової інфраструктури, що дає змогу приймати не більше ніж 370 тис. вугілля на місяць, утім, незабаром змусили їх змінити своє рішення.

Наприкінці 2014 року українська влада підтвердила, що купуватиме вугілля у розташованих на тимчасово окупованих територіях шахт. Уряд оприлюднив можливі схеми оплати за вугілля з окупованих територій: державні шахти з непідконтрольної території Донецької та Луганської областей були перереєстровані в Києві та отримували оплату в державних банках за фактом постачання. Потім банки перераховували гроші на зарплатні картки шахтарів. Ця схема дала змогу отримувати вугілля за прийнятною ціною, зокрема на Трипільську ТЕС воно постачалося за 1100 грн/т – удвічі дешевше, ніж вартість вугілля з Південної Африки, йдеться в доповіді Національного інституту стратегічних досліджень.

Найбільшою проблемою була логістика: вивезення вугілля залізницею ускладнювалося необхідністю перетинати лінію розмежування між підконтрольними й непідконтрольними територіями. При цьому частину залізничних колій у районах бойових дій було пошкоджено. Ускладнювало питання дефіциту вагонів і палива для заправляння локомотивів на непідконтрольній території. При загальному потенціалі видобутку вугілля 600 тис. т на місяць реальна пропускна здатність залізниці не перевищувала 500 тис. т. Частково проблему можна було б вирішити шляхом транзиту частини видобутого вугілля через територію Росії, але ми ж пам'ятаємо: з 2014 року українська влада воліє стріляти собі в ногу і, швидше, зніме з українців останню сорочку, ніж сяде за стіл переговорів і попросить допомоги в РФ.

Питання забезпечення вугіллям продовжує стояти гостро. Минулої зими, на тлі морозів і дефіциту вугілля на ТЕС, Україна опинилася перед загрозою блекаута – ціни на електроенергію зросли до максимально високих значень. Якби влада їх не стримувала штучно, ситуація могла б бути патовою. Тоді ситуацію врятував імпорт електроенергії з РФ. Але цього року його заборонили.

І якщо торік частину блоків ТЕС вдалося запустити на газі, то цьогоріч, коли ціни газу наближаються до позначки в 30 грн/куб. м, це неможливо. Тепер на початку опалювального сезону запаси вугілля на складах ТЕС становлять тільки третину від необхідного – 715,5 тис. т за необхідних за розрахунками Міненерго 2,5 млн т. Наприкінці вересня через ситуацію, що склалася, Кабмін звільнив заступника міністра енергетики Олексія Куракова, який курирував вугільну промисловість. Вугілля таке кадрове рішення, правда, не додало.

Купити вугілля на зовнішньому ринку – завдання нині не з легких. На тлі цін на газ, що перевалили за позначку в тисячу доларів, ціни на вугілля також б'ють рекорди. Про вугілля за 80 дол. за тонну тепер можна згадувати тільки з ностальгією – цінники невблаганно повзуть до 300 дол. за тонну вугілля. Китайський попит висмоктує вугілля з усіх куточків світу, навіть найвіддаленіших. Через зростання цін на електроенергію в Піднебесній припиняють роботу промислових гігантів, на межі колапсу опинилася будівельна галузь. На постачання до Китаю переорієнтували практично весь свій експорт Росія та Казахстан.

Питання стоїть руба. Стовпчики термометрів продовжують невблаганно повзти вниз, і це означає, що, якщо владі не вдасться знайти жодного прийнятного рішення, взимку нам загрожує блекаут і віялові відключення через дефіцит електроенергії в системі. Україна може цього уникнути, тільки якщо знайде спосіб забезпечити свої теплові електростанції вугіллям. І тут, схоже, немає іншого шляху, крім відновлення економічних відносин з республіками Донбасу.

Якщо зараз влада послідує прикладу своїх не менш патріотичних попередників, які ухвалили таке рішення ще в 2014 році, країна зможе легко пройти опалювальний сезон. Зниженню напруженості може допомогти скасування арештів вагонів, які накладено в межах розслідування діяльності компаній, що звинувачуються у фінансуванні тероризму. В принципі, нині саме час зробити ґрунтовну ревізію і переглянути ставлення до понять тероризму і його фінансування.

Зима покаже, що вибере наша влада. Але схоже, що вони готові приректи українців на життя в холоді при свічках, тільки щоб надувати щоки і без усіляких підстав переслідувати людину, яка не тільки не боїться вголос говорити про раціональні шляхи вирішення проблем, а й готова їх сама вирішувати.

Кирило Ковальчук

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.