Віктор Медведчук: Влада незаконно використовує правоохоронні органи для впливу на громадську думку і знищення опозиції

Віктор Медведчук
Віктор Медведчук

Голова політради партії "Опозиційна платформа – За життя", народний депутат України 

Голова політради партії "Опозиційна платформа – За життя", народний депутат України Віктор Медведчук 112ua.tv

Виступ народного депутата України, голови політради партії ОПЗЖ Віктора Медведчука під час судового засідання з обрання йому запобіжного заходу

Ваша честь, шановний суд. Сьогодні відбувається судовий розгляд повідомлення про підозру і матеріалів підозри, а також клопотання органів обвинувачення щодо обрання мені запобіжного заходу. Я уважно вивчив ці документи, не менш уважно вислухав думку й аргументи прокурорів, які беруть участь у цьому судовому засіданні, і хочу заявити про те, що дана кримінальна справа, інкриміновані мені тяжкі звинувачення є повністю безпідставними та необґрунтованими. Ба більше, це вже друга справа, яку було порушено щодо мене. У першій справі закінчено так зване слідство, і сьогодні йде ознайомлення, а це друга справа, яку я розцінюю як незаконне кримінальне переслідування, а також як політичні репресії.

Ба більше, звинувачення, які висунуто мені прокуратурою, слідством, а підготовлені СБУ, є незаконними за рядом причин й аргументів, які я, безумовно, наведу. Ба більше, звинувачення на кшталт державної зради, яку зараз органи СБУ, а вони як першу, так і другу справу фактично повністю розслідують, а потім передають уже органам ДБР, і дії СБУ в цьому випадку є незаконними і порушують напрями ст. 36 КПК України. Так от, державна зрада, яку тулить, вибачаюсь за неюридичний вираз, СБУ на всяк випадок у кожній справі, і взагалі це стало свого роду черговою статтею, як колись була хуліганка, так зване притягнення до кримінальної відповідальності за хуліганство. У сучасних умовах влада йде шляхом, що якщо не подобається щось або йде врозріз із політичним курсом чинної влади, тоді виникає питання, що це обов’язково державний особливо тяжкий злочин. І ст. 258 3 ч. 1, сприяння терористичним організаціям "ДНР" і "ЛНР"… Ну, якби я не був юристом, я би сказав, що це повний абсурд. А зважаючи, що я все-таки маю якийсь стосунок до юриспруденції, хотів би сказати, що ці звинувачення, які інкримінують мені за цими двома статтями, вони, по-перше, і я наголошую на тому, торкаються листопада 2014 року і січня 2015 року. Я акцентую на цьому увагу, тому що я вважаю, що ті факти, які сьогодні покладено в основу так званої обґрунтованості, так званого повідомлення мені про підозру, є не чим іншим, як юридично нікчемними фактами, які випадково було набрано для того, щоб зліпити це звинувачення і говорити про нього сьогодні.

16 вересня 2014 року ВР ухвалила закон, який має назву: "Про особливості  місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей". 18 жовтня цей закон набув чинності. Згідно з цим законом, зокрема ст. 6, передбачалося, що центральний орган центральної влади в особі Кабміну, органи державної влади, міністерства і відомства, а також державні та інші структури, мають право укладати договори, господарські угоди з підприємствами і органами на непідконтрольній території, тобто на окремих територіях Донецької і Луганської областей. Згідно зі статтею 7 цього закону, передбачено, що держава надає соціально-економічну допомогу цим територіям. Цей закон в повному обсязі діяв з 18 жовтня 2014 року по 21 березня 2015 року, тому що 21 березня 2015 року ВР призупинила дію статей 2 і 9 до виконання окремих умов, перерахованих в статті 10. І цей закон діє й сьогодні, тому що його дію продовжує щороку ВР під новорічні свята. Думаю, що це відбудеться і цього року.

Але йдеться про те, що цей закон в повному обсязі діяв з 18 жовтня по 21 березня 2015 року і він передбачав, що надається соціально-економічна допомога цим територіям. Зверніть увагу, що не Медведчук сприяв "ДНР" і "ЛНР", а держава зобов’язана була і сприяла, тому що всі матеріали справи, які є в так званих матеріалах підозри, і те, що сьогодні цитувалося прокурорами щодо так званих записів так званих розмов, так все, що там сказано, – це державні структури. Це органи державної і виконавчої влади. Саме вони були зобов’язані, згідно зі статтею 7 цього закону, який тоді діяв, надавати соціально економічну допомогу цим регіонам. Не Медведчук, якийсь чомусь "сприяв" терористичним організаціям, а держава в цей час у відповідності із законом надавала соціально-економічну допомогу, зокрема й у питаннях, які є предметом сьогоднішнього судового розгляду. Ба більше, я впевнений і вважаю, що будь-які дії фізичних осіб, посадовців цього періоду, в цей час, коли діяв цей закон, не може бути кваліфіковано за статтями 258, і не тільки зі значком три, а з іншими значками, починаючи з першої і закінчуючи п’ятою. Тому що діяв закон, який всі ці дії передбачав. Така кваліфікація є неможливою, зокрема й до того,  що намагаються висунути сьогодні мені, ще й тому, що є, на мій погляд чотири обставини, які стверджують позицію, яку я зараз висловлюю.

Є, на мій погляд, чотири обставини, які стверджують позицію, яку я наразі висловлюю.

Перше – це дія цього закону. Друге – "ДНР" і "ЛНР" не були визнано, я це стверджую, в цей період терористичними організаціями і не могло бути визнано терористичними організаціями. Третє – підприємства, які працювали, яким надавалася соціально-економічна допомога і які перебували в господарських, підприємницьких та інших зв’язках із центральними органами виконавчої влади України, сплачували податки до державного бюджету України. Підтвердженням цього є дані фіскальних служб. Навіть більше, я відкрию велику таємницю особливо для панів прокурорів: сплата податків відбувалася до березня не 2015 року, а 2017-го, а у 2017 році указом президента було запроваджено так звану економічну блокаду, яка заборонила перевезення вантажів і послуг. І четвертий пункт – це відсутність заборони на законодавчому і – підкреслюю - нормативному рівні, мається на увазі не тільки законами, але і підзаконними актами щодо переміщення вантажів і послуг в цей час між лінією розмежування, тобто неконтрольованими і контрольованими територіями.

У вересні 2014 року було ухвалено закон після всіх цих подій про призупинення закону "Про особливості місцевого самоврядування", його ще називають законом про особливий статус Донбасу - було ухвалено закон про реєстрацію підприємств, закон, а не інструкцію Міністерства юстиції, не розпорядження керівника АТО, а саме закон про реєстрацію підприємств, які працюють на Донбасі та можуть продовжувати цю діяльність. Навіть більше, в матеріалі підозри сказано, що "Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган державної влади", я дослівно цитую, в цій частині я згоден з матеріалами підозри, але категорично заперечую іншу частину цієї тези, викладеної в матеріалі підозри. Далі йде: "…встановлено і підтверджено терористичний статус "ЛДНР" Верховною Радою". До того ж у матеріалах підозри наводяться дані з так званих заяв, які мають політико-правовий характер, які було затверджено й ухвалено відповідними постановами ВР, а саме: в липні 2014 року, 4 січня 2015 року і 27 січня 2015 року. Що це за заяви – це заяви-звернення до міжнародних організацій - світових і європейських - щодо, підкреслюю, визнання "ДНР", "ЛНР" терористичними організаціями. Пропозиція про визнання "ДНР" і "ЛНР" терористичними організаціями. Заява про внесення до списку терористичних організацій – "ДНР" і "ЛНР", не більше. І що у відповіді від міжнародних організацій? Так, всі міжнародні організації, до яких зверталася ВР, визнали й абсолютно слушно та об’єктивно територіальну цілісність України. Але жодна із заяв, повідомлень, резолюцій, які було ухвалено міжнародними організаціями, не засвідчує те, що відбулося те, з чим зверталися чи що пропонували.

Які терміни вживаються щодо цих організацій: перший – самопроголошені республіки "ДНР" і "ЛНР", друге – сепаратистські угрупування, третє – незаконні збройні об’єднання. Все. І жодного згадування про терористичні організації. Далі в повноваженні ВР, крім цих заяв, де не йде мова про визнання, були звернення народних депутатів як людей, які використовували своє право законодавчої ініціативи. Так, у грудні 2014 року було подано проект постанови про визнання Донецької та Луганської "республік" як терористичних організацій – 8 грудня 2014 року. Профільний комітет законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності підготував висновок, цю постанову не було ухвалено. Згідно з цим висновком вказувалося, що визнання організації чи організацій терористичними суперечить статті 85 Конституції України, де перераховано виключно повноваження ВР, які не передбачають подібне визнання терористичними організаціями. В той таки час було подано законопроект про визнання "ЛДНР" терористичними організаціями, який теж не було ухвалено і розглянуто, а у висновку науково-експертного Головного комітету Верховної Ради України було безпосередньо вказано, що подібне визнання, ухвалення спеціального закону щодо визнання такого терористичними організаціями буде суперечити повноваженням Верховної Ради, викладеним у статті 85. У цьому висновку прямо сказано, що визнання організацій терористичними – підкреслюю - це виключно прерогатива суду. А згідно із законом про тероризм передбачено, що терористичними організаціями визнаються ті, які внаслідок подання генеральним прокурором, прокурором областей і міст суд визнає такими організаціями. Все це свідчить про те, що дані, які вказано в матеріалі підозри як дані, що начебто обґрунтовують підозру на мою адресу, є безпідставними та юридично нікчемними. Я говорю і стверджую, що цього не було, і я впевнений, що на той час таких речей ніхто не робив, тому що це був час мінських угод, це був час "нормандських зустрічей", це був час, коли люди вірили, що мирне врегулювання може бути та повинно бути, і це був час пошуку шляхів для досягнення цього результату. І тому дуже дивно слухати сьогодні, а тим паче читати в цих процесуальних документах, які є предметом сьогоднішнього судового розгляду, про те, що відбувалося і як оцінюють дії тих людей, які безпосередньо займалися цими питаннями для того, щоб цей мир настав, щоб ту кризу енергетичну, яка була наприкінці 2014 і 2015 років, її було подолано.

Я думаю, прокурори не знають про те, що наша країна у 2013 році добувала 83 млн тон вугілля, а за результатами 2014-го цей видобуток зменшився до 40 млн, а все енергетичне вугілля, яке використовується тепловими станціями, добувалося на 95% на неконтрольованій території. І саме держава, я наголошую, виходячи з логіки звинувачення і виходячи з редакції того, що сьогодні мені інкримінують, сприяння терористичним організаціям, саме вона сприяла цим організаціям. Але сприяла не в інтересах організацій, а в інтересах України, тому що не було, де брати це вугілля. Продовжуючи ці аргументи, я хочу сказати, що, виходячи з цих обставин, ваша честь, шановний суд, я вважаю, що в цьому випадку не може йтися не просто про відсутність складу злочину в моїх діях, а повинно йтися і йдеться про відсутність подій злочину. І я в цьому твердо переконаний. Тому що неможна кваліфікувати дії, які були законними, в угоду тим, хто сьогодні намагається розправитися з опозицією, в угоду тим, кому не подобається Медведчук, висувати чергові підозри. І тому я вважаю, що нема доказів, які би могли засвідчити обґрунтованість підозри.  

Далі, в матеріалах підозри вказано, що Медведчук, починаючи з квітня 2014 року, здійснював підривну діяльність проти України. Ну, назвати це абсурдом або пустим базіканням, яке наведено на паперах, які іменуються документами, це значить нічого не сказати. А дійсно, чим займався Медведчук у квітні 2014 року?

На відміну від багатьох тих, хто пише ці папери і хто стверджує у своїх заявах про так звану, на їхній погляд, злочинну діяльність Медведчука. Так от, наприкінці квітня 2014 року до мене і до чинного народного депутата Шуфрича звернувся в. о. президента Турчинов. Він звернувся тому, що було намагання української влади (і що було об’єктивним на той час) досягти мирного врегулювання на Донбасі. Це було головною метою, і це займало весь час київської влади. До цих територій, до Донбасу, посилалася купа людей: народних депутатів, чиновників, людей, які мали авторитет і вагу, суспільну вагу на Донбасі. Але проблема була в одному: з ними не зустрічалися так звані керівники тих, хто здійснював керівництво на Донбасі, на неконтрольованих тоді частково територіях України. І Турчинов звернувся до мене і до Шуфрича поїхати і домовитися, тому що він вважав, що зі мною і з ним будуть розмовляти. Він у цьому не помилявся, вони дійсно розмовляли. Керівники. Такі, як Болотов, який очолював Луганськ, такі, як Губарєв, так званий народний губернатор Донецька. Вони сиділи за столом, а ми виконували свій громадянський обов’язок. Не доручення в. о. президента, а прохання, щоб налагодити хоч якийсь зв’язок і мирні переговори. У травні ми були там близько трьох разів із паном Шуфричем і зустрічалися з цими людьми. І ми домовилися на 15 травня про те, що ми узгоджуємо список питань, які ініціює Донбас в їхній особі, і які ініціює Україна в особі в. о. президента. І коли ми приїхали і розповідали про це Турчинову, то Турчинов мені й Шуфричу заявив: "Дивіться, питань нема, треба починати, ми зараз відпрацюємо цей список, але, Вікторе Володимировичу, зателефонуй їм, скажи, що хай вони випустять заручників". Я кажу: "Добре. Зараз зателефоную". Пішов, зателефонував. Вони кажуть: "Вікторе Володимировичу, а це і буде перше питання наших переговорів, тому що є заручники, яких ви називаєте вашими, а є ті, які перебувають у вас і їх тримають у місцях позбавлення волі". І коли ми про це заявили Турчинову, Турчинов сказав: "Та ні, ми не будемо про це розмовляти". Це було 15 травня.

Події розвивалися дуже бурхливо. До влади прийшов президент Порошенко, який на початку червня порушив питання, тому що це було найактуальніше питання. Я це розповідаю, тому що це вказано в матеріалах підозри як підривна діяльність Медведчука. Так от, тоді президент Порошенко звернувся з проханням продовжити ці переговори, тому що 8 червня він підписав указ про створення Тристоронньої контактної групи, куди було внесено представника ОБСЄ, представника від України Кучму і представника від Росії, посла Росії в Україні. Але треба було домовитися, щоб із цими людьми зустрілися представники Донецька і Луганська. І ми знову мандруємо до Донецька і Луганська з Шуфричем, домовляємося, зустрічаємося. Я ж зараз не розповідаю про те, чи це було комфортно для нас і чи була загроза життю і все інше. Я про це не говорю і ніколи не говорив у своїх публічних виступах. Але це було так. І це увінчалося успіхом, коли 23 червня ми приїхали до Донецька і проводили засідання Тристоронньої контактної групи вперше в Донецьку за участю представників Донецька, Луганська. Саме в цей час під час "нормандського формату", переговорів між главами чотирьох держав – Меркель, Олланда, Путіна і Порошенка, було ухвалено рішення за пропозицією Меркель, канцлера Німеччини, щоб Медведчук, як вона запропонувала, став офіційним представником з організації зустрічей і роботи Тристоронньої контактної групи. Це був кінець червня 2014 року. Це теж підривна діяльність проти України? Ми провели два засідання, 23 і 27-го, в ЗМІ описували, як відбувалися ці засідання і чого вартувало, щоб представника ОБСЄ ми з Нестором Івановичем вивезли звідти і забезпечили охорону від нападників. Наступне засідання було призначено на 1 липня, але в ніч на 1 липня президент України повідомив про те, що він вийшов із режиму призупинення АТО, а її було призупинено з 20 червня, і вирішив, він мав на це повноваження і право, продовжувати бойові дії, які закінчилися мінськими угодами у вересні.

І потім розпочалися ті події, про які зараз частково говориться, про те, що треба було виходити з тієї ситуації, яка склалася. Але я просто хочу зазначити, що потім почалася друга, інша стадія. Це стадія, яка безпосередньо торкалася того, що треба було проводити обміни, звільняти утримуваних осіб. І знову було звернення, тут є такий термін, вищого політичного керівництва України, для того щоб цим займатися. І я вам хочу сказати, я цим займався і до 2018 року звільнив 495 осіб, які повернулися до своїх домівок, в свої сім’ї, родини. Але ж, ваша честь, це як підказка панам прокурорам: так із тієї ж сторони теж було звільнено сотні людей в результаті моїх домовленостей. Мабуть, це можна наступного разу кваліфікувати як допомогу терористам. Ну, чому ні? Або взяти електроенергію, без якої Україна не могла жити, а було підписано угоди між державними структурами Росії та України наприкінці 2014-го, і ці угоди діяли весь 2015 рік. Електроенергія поставлялася до Донецька і Луганська, між іншим, не тільки у 2015-му, вона поставлялася потім іще, знову ж таки, до березня 2017-го. Це ж теж допомога терористичним організаціям "ДНР" і "ЛНР", як вважає звинувачення? А коли я говорю про обміни і про те, що відбувалося, так я хочу сказати, що в матеріалах підозри це сьогодні цитувалося, робився акцент прокурорами. Сказано, що наприкінці грудня Медведчук відвідав Донецк і домовлявся про поставки вугілля. Та Медведчук не домовлявся про поставки вугілля. Медведчук вирішував політичне питання можливості постачання вугілля до України. Політичне питання. Ніхто з керівників підприємств, ніхто з тих, хто був задіяний у цих питаннях, не може сказати про те, що Медведчук мав якийсь до цього стосунок. А от наприкінці грудня Медведчук дійсно був у Донецьку. І не тільки в Донецьку (недопрацювали представники звинувачення!). Він був і в Луганську, і ця дата – загальновідома, 26 грудня 2014 року. Це перший повномасштабний форматний обмін, в результаті якого було звільнено понад 150 громадян України, які повернулися додому і в родини.

26 грудня 2014 року був перший повномасштабний форматний обмін, у результаті якого було звільнено понад 150 громадян України, які повернулися додому, в родини. І Медведчук був у Донецьку і зустрічався з керівництвом Донецька, паном Захарченком (це я підказую прокурорам), і з представниками і керівництвом Луганська, і їздив особисто до колишніх слідчих ізоляторів СБУ в Донецьку, в той час вже слідчих ізоляторів "міністерства держбезпеки" так званого в Донецьку і в Луганську, і забирав із камер тих 150 людей. Й автобусами віз до лінії зіткнення і передавав супроводжуючим цих людей до Харкова і далі – до Києва. І виникає питання: коли буде наступна підозра? Тому що Україна же теж передала сотні людей туди – близько 200. І це теж можна розцінювати як допомогу так званим, в логіці та редакції органів звинувачення, терористичним організаціям.  

Виходячи з матеріалів підозри і згадуючи це все, я хочу звернути вашу увагу на те, що мені дуже цікаво. Коли я читав ці матеріали підозри, як керівники правоохоронних органів, генпрокурор, голова СБУ, який доклав всіх зусиль до фальсифікації першої і фабрикації другої кримінальної справи, як ці люди ставляться до того. Люди, які очолюють сьогодні правоохоронні органи, в той час одна читала лекції студентам, а другий створював умови для розважальних програм "95 Кварталу", як би вони поставилися до того факту, а я хочу навести його вам, шановний суд, коли вночі колону зі 120 осіб наших військовослужбовців у Луганській області після операції під Дебальцевим за моєї домовленості було звільнено і їх треба було перевести через лінію зіткнення в пішому порядку. І не дочекавшись розмінування мінного поля, цим мінним полем ми йшли в бік контрольованої частини України, підсвічуючи собі шлях ліхтариками з мобільних телефонів. Запитайте у першого заступника тоді голови СБУ, який сам світив під ноги мені й собі та тій колоні, яка рухалася мінним полем, як це було. Пізніше він став головою СБУ. Цікаво, як би вони до цього поставилися? Це теж підривна діяльність проти  України?

Все це зайвий раз підтверджує, що йдется про повний абсурд, притягнення за вуха, висмоктування з пальців звинувачень, які не можуть мати місця, тому що відсутні ті події, які можуть кваліфікуватися за тими чи іншими статтями Кримінального кодексу. А чого вартий мирний план врегулювання ситуації, який було відпрацьовано до 2018 року і який став частиною програми нашої партії і був затверджений на з’їзді в січні 2019-го! Я ж узгодив його з представниками Донецька, Луганська, Москви на базі мінських угод і ним передбачено повернення Донбасу в Україну, а України – на Донбас. Через свідомість людей, через розуміння, що вони повинні жити в спільній країні, що ми повинні відновити територіальну цілісність країни. І що, людина, яка обіцяла реалізувати мирне врегулювання, прийшла до влади і нічого не зробила. І попередні п’ять років нічого не робили. Хоча я, як людина, яка розуміється на цих питаннях, яка володіє цими питаннями, як сказано, "зв’язаний із політичним керівництвом України і політичним керівництвом Росії", можу стверджувати, що це можна було зробити і в 2015, й у 2016 році. Але з кожним роком все важче і важче. 

З кожним роком все важче і важче, і мирний план теж передбачає допомогу тим людям, але він передбачає головне – відновити мир і відновити територіальну цілісність, але теж можна висунути звинувачення. А що, їх хіба не було? Коли вперше мирний план було оголошено за заявою одного з народних депутатів, представників партії "Європейська солідарність", було подано і зареєстровано кримінальне розслідування, що знову ж таки державна зрада, державний злочин, і я все це чую багато років.

До чого я веду? Я хочу сказати про те, що подібні дії, які відбувалися весь цей час, повинні аналізуватися у зв’язку з політичним курсом і державною необхідністю, і статті Кримінального кодексу тут ні до чого, тому що були політичні рішення, які було ухвалено правильно чи неправильно, а політичним рішенням дають оцінку виборці на виборах. От одному дали, другому, я теж впевнений, незабаром дадуть, а коли механізм правоохоронної системи використовується як ресурс боротьби і знищення опозиції, то це злочинна діяльність. Коли люди переходять, використовуючи особливий цинізм, "червоній лінії", коли люди порушують закони, порушують норми Конституції і "генерують" чинне законодавство, вони повинні знати, що законодавство обов’язково настане, а справедливість отримає торжество. 

Говорячи про сьогоднішню кримінальну справу, про інкримінування мені особливо тяжких злочинів, про матеріали підозри, про смішне, вибачте, клопотання обрання запобіжного заходу, яке перелічує якусь нісенітницю, все це говорить про одне: що мета, поставлена владою, – знищити опозицію. Мета, поставлена владою, – через незаконне кримінальне переслідування, через політичні репресії за допомогою правоохоронної системи зробити все, щоб хтось (у цьому випадку – я) відмовився від політичної боротьби, щоб припинив активну політичну діяльність, щоб таким чином знищити другу партію в країні – "Опозиційну платформу – За життя", щоб припинити її діяльність у Верховній Раді. Все це закінчиться нічим, боротьбу буде продовжено попри сьогоднішні абсурдні звинувачення, абсурдні звинувачення першої справи і на подальші підозри, які, гадаю, готують правоохоронні органи, тому що їм треба вийти і зухвало заявити на брифінгах, як це було 11 травня і 8 жовтня. Я маю на увазі генерального прокурора і голову Служби безпеки України, які звинувачують Медведчука в усіх гріхах безпідставно, без наявності доказів, я це стверджую.  

Повертаючись до керівників правоохоронних органів, я хочу сказати, що коли вони на цих брифінгах зухвало заявляють про підривну діяльність Медведчука, коли вони демонструють так звані, незрозуміло звідки взяті записи незрозуміло яких телефонних розмов, а панове прокурори сьогодні це робили і цитували теж, я хочу їм всім нагадати, що в матеріалах кримінальної справи, розслідування за якою начебто закінчено, як про це говорив генеральний прокурор, а ми, я і адвокати, стали до ознайомлення, є такий цікавий документ, який очікує панів прокурорів і в цій справі. Документ, який означає таке: не адвокати, а один із процесуальних керівників прокуратури у цій справі звернувся до Департаменту контррозвідки СБУ з проханням розсекретити і надати документи, а саме: клопотання про проведення НСРД, постанов, протоколів і рішення суддів. Знаєте, що відповіли в контррозвідці? Вони сказали, що це секретні дані, які не підлягають розсекреченню згідно зі ст. 9 про контррозвідувальну діяльність. А що це означає? А це означає, що всі ці плівки, які демонстрували 11 травня, їх не може бути визнано допустимими, і ті плівки, про які зараз ідеться, крім того, що ці плівки взято незрозуміло звідки, незрозуміло яких розмов, теж не мають тих документів, які могли зробити з цих доказів допустимі.

Тому подібні дії означають одне: вплинути на громадську думку в Україні, продемонструвати, що були такі розмови в Медведчука начебто. Вибачте, а Медведчук, як юрист, ставить запитання: ви дійсно маєте оригінали цих записів? Я таких розмов не пам’ятаю. Може, ви маєте оригінали записувальних пристроїв? А я впевнений, що немає. Тому і копії матеріалів у справі, тому що копії змонтували, розмов немає, підстав, на яких ґрунтуються сьогодні подібні записи, теж немає. Тому одна справа заявляти на брифінгах, а друга справа розслідувати і надавати докази. Сьогодні – в знак обґрунтованості підозри, а завтра – в матеріалах слідства досудового розгляду.

Я хочу зазначити ще раз, ваша честь, шановний суд, що всі ці дії – це незаконне кримінальне переслідування. Всі ці дії – це політичні репресії, які мають одну мету: використання правоохоронної системи в інтересах влади, яка хоче подавити опозицію. Але я, як один із керівників політичної партії, як людина, яка здатна і буде захищатися, як людина, яка буде продовжувати політичну боротьбу, хочу заявити, що це у влади не вийде. Дякую.

Віктор Медведчук

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.