Війна за корисні копалини: Кому належить Місяць і його ресурси?

BBC Russian
BBC Russian

Російська служба Бі-бі-сі - передає останні політичні, соціальні, економічні та спортивні новини про Росію та світ

Приблизно так представляють видобуток ресурсів на Місяці художники НАСА NASA

Майже через півстоліття після того, як на Місяць востаннє ступала нога людини, світ, здається, поглинула друга хвиля космічної лихоманки: цього разу на супутнику Землі планують облаштуватися всерйоз і надовго.

Про це пише BBC Russian.

Росія, США, Китай, Японія та інші країни (у тому числі Євросоюз) уже в найближчі 15-20 років обіцяють побудувати на Місяці постійну інфраструктуру, необхідну для докладного вивчення планети і видобутку там корисних копалин.

Правда, не дуже зрозуміло, що видобувати: поки що з усіх космічних ресурсів, що теоретично є цікавими, вченим вдалося підтвердити наявність на Місяці хіба що води в замороженому стані. Втім, розробників амбітних космічних програм це не особливо бентежить: щось корисне напевне знайдеться.

Враховуючи, що міжнародне законодавство забороняє країнам ділити Місяць на частини і оголошувати їхню територію своєю власністю, за ресурси колонізаторам супутника, мабуть, доведеться конкурувати між собою.

Як саме - незрозуміло. Очевидно, що необхідно встановити якісь правила поведінки в космосі, які стали б загальними для всіх.

Новини за темоюПідкорення Всесвіту: Через 15 років мільйони людей зможуть жити в космічному мегаполісі

Першими цю ініціативу взяли на себе США - і в жовтні минулого року вісім країн (Австралія, Велика Британія, Італія, Канада, Люксембург, ОАЕ, США і Японія) підписали розроблені НАСА "Угоди Артеміди" (Artemis Accords), які неофіційно вже встигли охрестити "космічною Конституцією". Трохи пізніше до учасників угод приєдналися Бразилія й Україна.

Росія не тільки основний партнер США на МКС: до недавнього часу майже 10 років запуски Роскосмосу були єдиним способом послати туди американських астронавтів NASA

Документ формулює найзагальніші принципи і має рекомендаційний характер, проте Росія - основний партнер США по міжнародній космічній станції (МКС) - навідріз відмовилася підписувати угоди і взагалі брати участь в місячній програмі НАСА "на других ролях". Москва заявила, що буде обживати Місяць паралельно - спільно з Китаєм.

Світовий консенсус не вдався.

Хто ловить рибку в каламутній воді

Розроблений НАСА документ почали критикувати ще до публікації - коли стало зрозуміло, що американська влада має намір освоювати Місяць у форматі двосторонніх державних угод (наприклад, з Японією), а реалізацію місій фактично віддадуть на відкуп приватним компаніям.

Тестовий пуск корабля "Оріон", який повинен доставити астронавтів на Місяць вже в 2024 році NASA

Спочатку були оголошені приватні підрядники для відправки на Місяць пілотованої місії, потім - для розробки місячної станції Gateway і так далі - аж до укладення чотирьох контрактів на покупку місячного ґрунту.

У жовтні минулого року журнал Science опублікував відкритого листа канадських вчених під тривожним заголовком "Політика США ставить під загрозу безпечне освоєння космосу". Написали його два професори Університету Британської Колумбії: астроном Аарон Боулі і політолог Майкл Байерс.

 

"НАСА купує місячний ґрунт у комерційного постачальника! - захоплено пише глава НАСА Джим Брайденстайн. - Настав час внести визначеність у правила видобутку і продажу космічних ресурсів".

Вчені висловлювали занепокоєння, що космічна експансія американців, що проводиться приватними компаніями, може переслідувати не стільки наукові, скільки бізнес-інтереси - а це може призвести до катастрофи.

Місяць може виявитися джерелом рідкісних елементів, а запуск з місячної поверхні вимагає значно менше пального через слабку гравітацію NASA

Розгортання на Місяці масштабного промислового виробництва може поставити хрест на космічній археології, знищивши унікальні зразки місячних порід, попереджали автори, а будь-який видобуток в умовах слабкої місячної гравітації ризикує ущент забити орбіту космічним сміттям.

Це не кажучи вже про те, що договори з приватниками укладалися на американській землі і за американськими законами - а Місяць не є власністю США або їхніх партнерів.

"Якщо США не мають наміру вести операції на Місяці в рамках національного законодавства, то навіщо НАСА купувати місячний реголіт, видобутий приватним підрядником? - запитує професор Боулі. - Виключно заради створення прецеденту - до того, як з цього питання буде досягнута міжнародна домовленість".

Освоєння місячних (або будь-яких інших позаземних) ресурсів можливо тільки після широкого всебічного обговорення, наполягають вчені. Принципи поведінки в космосі повинні бути прийняті на найвищому міжнародному рівні і враховувати інтереси всіх країн. А нав'язувати будь-які правила в односторонньому порядку неприпустимо - якими б благими міркуваннями не керувалися їхні автори.

"Ми не встаємо на чийсь бік, - підкреслює професор Байерс, - ми просто закликаємо домовитися. [Адміністратор НАСА Джим, який залишив посаду два місяці тому] Брайденстайн якось порівняв освоєння космосу з ловом риби. Так от ми нагадуємо, що неконтрольована ловля риби часто призводить до надмірного вилову і виснаження ресурсів".

"Артеміда" очима художників НАСА NASA

Про небезпеку американського підходу попереджає і Еліс Горман, співголова асоціації космічної промисловості Австралії і професорка Університету Фліндерса в Аделаїді. За її словами, є велика різниця між освоєнням космосу всім світом - за посередництва ООН та інших міжнародних організацій - і шляхом сепаратних домовленостей окремих країн одна з одною.

"США зараз активно просувають другий підхід, а Росія не менш активно такий підхід критикує, - пояснює вона. - Та й світова спільнота в цілому, мені здається, ставиться до ідеї освоєння космосу за допомогою двосторонніх угод досить насторожено. У всякому разі багато експертів, з якими я говорила на цю тему, сильно стурбовані тим, що підхід, що враховує інтереси всіх країн, здається, відходить у минуле".

Дірявий закон

За словами експертів, є лише один основоположний міжнародний документ, що регулює діяльність людини на Місяці, який визнають усі країни. Це договір про космос, прийнятий на зборах Генеральної Асамблеї ООН, що набув чинності в 1967 році.

Іншими словами, єдиний документ, на основі якого космічні держави можуть намагатися домовитися між собою, був розроблений більше півстоліття тому, коли про освоєння місячних ресурсів думали хіба що письменники-фантасти.

"Він як швейцарський сир - з отакими дірками, - сміється професор міжнародного права РУДН Аслан Абашидзе. - Так що це не тільки американська проблема".

Як зазначає Абашидзе, в документі прописані лише найосновніші принципи - на зразок недопущення розміщення на орбіті ядерних боєголовок та іншої зброї масового ураження. Однак там відсутні юридичні визначення навіть найбазовіших понять: зокрема, не прописано, що саме розуміється під словом "космос".

"Де закінчується повітряний простір і починається космос? - розводить руками професор Абашидзе, - це ж дуже важливе питання: на повітряний простір поширюється державний суверенітет, а на космічний - вже ні".

Так Місяць виглядає з борту МКС NASA

Проте, як зазначає заступник адміністратора НАСА з міжнародних питань Майкл Голд, за минулі півстоліття документ, що заклав основу космічного права, не втратив своєї актуальності. І саме на його положеннях ґрунтуються "Угоди Артеміди".

"Договору, звичайно, і правда вже за 50, але виглядає він максимум на 35, не більше", - жартує Голд.

Окрім ключового положення про те, що космічний простір можна використовувати виключно в мирних цілях, документ 1967 року постановляє, що держави мають рівні права на освоєння космосу. Країнам забороняється оголошувати Місяць або інші небесні тіла своєю власністю, встановлювати над ними контроль ("шляхом окупації або будь-яким іншим способом") і поширювати на них свій суверенітет. Однак держави зберігають контроль над об'єктами, які самі запустили в космічний простір, і беруть відповідальність за будь-який завданий такими запусками збиток.

"Всі ці принципи сьогодні анітрохи не менш важливі, ніж 50 років тому, так що договір про космос залишається найважливішим документом, - запевняє Майкл Голд. - В "Угодах Артеміди" ми лише хотіли уточнити деякі деталі, а саме - якими правилами країни повинні керуватися, проводячи космічні операції, щоб не порушувати ці основні принципи.

Що припускають "Угоди Артеміди":

  • Ніякої зброї: освоєння космосу може вестися виключно в мирних цілях;
  • Прозорість: країни зобов'язані повною мірою інформувати одна одну і все світове співтовариство про свої дії в космосі - як про ті, що вже проводяться, так і про заплановані;
  • Технологічна сумісність: країнам рекомендовано дотримуватися єдиних стандартів при будівництві космічного обладнання, щоб системи були сумісні одна з одною (і при необхідності взаємозамінні);
  • Взаємодопомога: у разі будь-якої аварії країни зобов'язуються надавати одна одній будь-яку можливу допомогу для порятунку людей;
  • Реєстрація: загальний реєстр усіх коли-небудь запущених в космос об'єктів дозволить запобігти їх можливому зіткненню;
  • Доступ до інформації: всі дані, одержувані в ході реалізації програми "Артеміда", повинні викладатися в публічний доступ;
  • Охорона історичної спадщини: країни зобов'язуються оберігати від пошкодження місця, що становлять історичну цінність (наприклад, перше місце висадки на Місяці людей);
  • Колективна власність і спільна відповідальність: жодна країна або компанія не володіє винятковим правом на видобуток тих чи інших ресурсів, відповідальність за їх видобуток учасники програми "Артеміда" несуть спільно;
  • Запобігання конфліктів: необхідно поважати інтереси інших країн і заздалегідь домовлятися про природу проведених операцій і місця їх проведення;
  • Прибирання космічного сміття: необхідно заздалегідь узгодити план утилізації будь-яких побічних продуктів досліджень, у тому числі космічних кораблів і станцій, які відслужили свій термін.

Шкура невбитого ведмедя

У теорії видобуток корисних копалин в космосі - вельми прибутковий бізнес. Небесні тіла можуть стати джерелом рідкісних елементів і дорогоцінних металів: за деякими підрахунками, в астероїді діаметром 30 м самої тільки платини міститься на суму близько 25-50 млрд доларів. Але ж там є ще нікель, кобальт, залізо та інші елементи.

Величезною цінністю є і вода, наявність якої на Місяці вчені довели близько 10 років тому. Не пізніше 2040 року Японія планує почати видобувати там лід, який тонким шаром покриває кратери біля місячних полюсів. Відокремивши кисень від водню, обидва елементи можна буде продавати як паливо для ракетних двигунів - щоб космічний корабель, який долетів до Місяця, можна було перезаправити для повернення на Землю або подальшого польоту до Марса.

Новини за темою: Підкорення Всесвіту: Як Марс забезпечить виживання людства

Схожі плани озвучувала і Москва. Крім того, Росія, Індія і Китай згадували про можливість видобутку на Місяці гелію-3, щоб в перспективі використовувати цей ізотоп в якості безпечного і екологічно чистого палива для термоядерних реакторів.

Зрозуміло, що так чи інакше майбутнім колонізаторам доведеться якось домовлятися і погоджувати дії один з одним - інакше конфліктів не уникнути.

Указ Трампа, що дозволяє приватним компаніям видобуток місячних ресурсів, був сприйнятий в Москві як спроба захоплення території супутника Фото з відкритих джерел

Коли в квітні минулого року президент Дональд Трамп підписав указ, що дозволяє видобуток місячних ресурсів приватним компаніям, Роскосмос назвав це "спробою експропріації космічного простору" і "агресивними планами з фактичного захоплення територій інших планет".

Втім, незалежні експерти в галузі міжнародного права навряд чи погодяться з думкою Москви. За їхніми словами, рішення Трампа не можна назвати незаконним, оскільки формально воно нічого не порушує - а скоріше перебуває в правовому вакуумі.

Справа в тому, що Угода ООН 1979 року "Про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах" (саме вона встановлює, що місячні ресурси "не можуть бути власністю будь-якої держави" або організації, а сам супутник Землі "не підлягає національному присвоєнню") США не підписали - тож і виконувати обмеження, що нею накладаються, не зобов'язані.

Втім, СРСР її теж не підписав, так що пред'явлення щодо цього претензій до США Москвою досить дивне. Угоду взагалі не визнає жодна держава "Великої сімки" - а з усіх країн, що мають на сьогодні власну космічну програму, ратифікувала угоду тільки Австралія.

"Земний світанок" з поверхні Місяця NASA

А в документі 67-го року про космічні ресурси немає ані слова - лише фраза про те, що Місяць "не підлягає національному привласненню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими засобами".

Однак Вашингтон наполягає, що приватні підрядники НАСА і їхні партнери за визначенням не можуть ні привласнити Місяць, ні окупувати, ні вже тим більше проголосити на ньому суверенітет. А значить, перешкод для початку видобутку немає.

"США роблять всі можливі дипломатичні зусилля, щоб закріпити на світовому рівні саме таке трактування Договору про космос 1967 року, - говорить професор Байерс. - Неначе видобуток корисних копалин на комерційній основі в космосі дозволений, а всі питання, що виникають в ході такого видобутку, можна врегулювати на національному рівні. Іншими словами, ніяких багатосторонніх переговорів вести з цього приводу не потрібно".

Підписання "Угод Артеміди" фактично закріплює таке трактування, попереджають експерти - а з ним, м'яко кажучи, згодні не всі.

Які варіанти?

Втім, альтернативних варіантів космічних домовленостей ніхто поки не пропонує - протиставити прийнятому документу особливо немає що.

Крім США і їхніх партнерів, які вже підписали угоди, плани з освоєння Місяця (і необхідна для цього науково-технічна база) є лише у Росії і Китаю. Але їм, здається, поки особливо нічого запропонувати навіть одне одному - особливо після того як в лютому була припинена розробка надважкої ракети "Єнісей", яку передбачалося ввести в експлуатацію якраз у рамках і для потреб місячної програми.

З одного боку, Москва і Пекін підписали 9 березня меморандум про взаєморозуміння, що передбачає спільне створення в майбутньому Міжнародної наукової місячної станції (МНМС), пообіцявши надати до проекту "відкритий доступ для всіх зацікавлених країн і міжнародних партнерів".

Програма названа на честь давньогрецької богині полювання Артеміди, яка була сестрою-близнюком Аполлона NASA

З іншого, строго кажучи, поки що цей амбітний проект не існує навіть на папері. Жодних конкретних планів щодо його реалізації немає, а підписаний меморандум обіцяє лише "спільно розробляти дорожню карту створення" станції.

Експерти сходяться на тому, що будівництво МНМС почнеться аж ніяк не раніше середини 2030-х років. Побічно це підтвердив і глава Роскосмосу Дмитро Рогозін: перераховуючи плани держкорпорації на найближче десятиліття, він згадав три російські місячні місії - але ні словом не обмовився про грандіозний російсько-китайський проект.

Новини за темою: МКС на межі краху: США і Китай починають будівництво нових орбітальних станцій?

Здається, поки що конфлікт космічних інтересів залишається можливим лише теоретично.

"Реальних проблем не повинно виникнути ще кілька десятиліть, - погоджується професорка міжнародного права Університету Люксембургу Маулена Хофманн. - От коли стане можливим реальний видобуток ресурсів, тоді і буде встановлений якийсь правовий режим".

"До цього домовитися між собою космічним державам практично неможливо, - вважає вона. - Багато хто вважає, що запропоновані угоди накладають занадто багато обмежень".

Realpolitik космічного масштабу

"Угоди Артеміди" - це не якийсь кінцевий документ, а швидше лише початок обговорення правил поведінки в космосі, запевняє Майкл Голд. Звичайно ж, у майбутньому напевно будуть потрібні більш докладні формальні правила і домовленості.

Поки ж розроблений НАСА документ покликаний лише забезпечити виконання країнами, які беруть участь в програмі "Артеміда", вже наявних зобов'язань, передбачених чинним космічним законодавством.

Слідом за місячною програмою НАСА планує і освоєння Марса NASA

"Складно створити ефективні правила роботи для галузі, в якій ніяка робота ще навіть не почалася, - розводить руками заступник директора НАСА. - Особисто мені б дуже хотілося, щоб і ми, і інші країни передавали свій досвід космічних досліджень в руки ООН. І щоб на основі цього колективного досвіду вже писалися якісь загальні правила - в інтересах всього людства ".

"Але потрібно розуміти: ми вже починаємо реальну роботу на Місяці і на Марсі [перший політ в рамках програми "Артеміда" відбудеться цієї осені, а пілотована посадка на Місяць намічена на 2024 рік, - примітка BBC], і те саме роблять інші країни. Тому ми не можемо чекати, поки будуть прийняті якісь нові документи і договори - нам потрібно заздалегідь домовитися, якими принципами ми керуємось у своїй роботі ", - наполягає Голд.

Професор космічного права Університету Небраски Франс вон дер Дунк в цілому згоден, що ідеальним виходом з ситуації було би прийняття на рівні ООН нового основоположного документа, який би детально прописував принципи освоєння космосу і встановлював необхідні обмеження - як для держав, так і для приватних компаній.

Однак в реальності, говорить професор, це навряд чи можливо: навіть якщо космічним державам в результаті і вдасться якось домовитися між собою, на це підуть десятиліття. А місячна гонка вже почалася - і діяти потрібно якомога швидше.

Схід Місяця NASA

"Реальний вибір простий: або не робити взагалі нічого, або починати з якихось односторонніх ініціатив, - розмірковує він. - Тут, звичайно, є ризик того, що окремим державам такий підхід не припаде до душі й вони підуть якимось принципово іншим шляхом. Утім, в довгостроковій перспективі це може привести якраз до того, що в якийсь момент прийняття загального міжнародного законодавства в цій сфері стане просто необхідним".

Микола Воронін

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.