Велика геополітична гра США - Китай та місце України

Валерій Пекар
Валерій Пекар

Громадський активіст, викладач, підприємець

Президент США Джо Байден і генеральний секретар ЦК КПК Сі Цзіньпін AP

США намагаються залучити до себе демократичні країни, а Китай - авторитарні. Яке місце займає Україна у цій війні систем?

Про це пише Валерій Пекар на своїй сторінці у Facebook.

Всі заговорили про Китай. Я не фахівець з цього питання (хоча у мене є знайомий Хай Тао, він фахівець, хоч і старий дідуган, ну то для тих, хто в темі). Але трохи навести різкість не завадило б. Візьмемо бінокль німецької фірми Realpolitik.

1. Протистояння США - Китай є найвищим рівнем війни, враховуючи те, що це протистояння не між державами, а між системами.

2. Війна систем - це не шахи, де треба повалити ворожого короля. Війна систем - це Ґо, де треба виграти час і простір.

У часи "холодної війни" США та СРСР намагалися переграти один одного, купуючи та підважуючи режими третіх країн, влаштовуючи перевороти та війни проксі, всіляко уникаючи прямих зіткнень і мало не підірвавши планету через Кубу.

Так і нині, дві системи воюють на вільних клітинах дошки, ставлячи туди свої камені. Іноді чорні камені стають білими і навпаки, хто трохи розуміє правила Ґо. США намагаються збільшити кількість демократичних країн. Китай намагається збільшити кількість авторитарних країн. В який спосіб вони це роблять?

Новини за темою: Майбутнє світового порядку: Вирішальне десятиліття у відносинах США та Китаю

США надають гроші та всіляку іншу допомогу в обмін на реформи. Реформи призводять до того, що країна пристає до євроатлантичного табору верховенства права, лібералізму і демократії. Китай надає гроші та всіляку іншу допомогу, не вимагаючи реформ. Великі гроші без реформ призводять до корупції, кризи, посилення авторитаризму та зовнішньої залежності - і країна долучається до відповідного табору.

Китай вже виграв майже всю Африку і тепер розігрує Латинську Америку. Росія - це перлина корони імператора Піднебесної. Траєкторія прокладена, а чекати Китай вміє.

3. Треба вміти обирати союзників. Незважаючи на те що Китай є найбільшим ворогом Росії, Китай та Росія - в одному таборі. Росія поки що є гравцем, але з тієї точки у майбутньому, про яку думає Китай, Росія - це велике поле, куди китайський гравець ставить свої камені, щоб не допустити розміщення каменів супротивника.

У цій великій війні, що триватиме століття, не вийде бути нейтральним. Тут кожну країну розглядають як клітинку на дошці. Вміло розміщений камінь суттєво посилює позиції гравця. Гравців двоє, і це навіть не США та Китай (це для тих, хто читав про сім рівнів війни).

4. Водночас Україні треба бути суб'єктом, гравцем (хай невеликим), а не просто клітинкою. Це означає, що у нас є свобода дій та має бути власна стратегія. Головне - не загратися. Головне - прораховувати кожен крок.

Новини за темою: Реверанси Зеленського в бік Китаю: Чому Київ йде на зближення з Пекіном

На таких умовах ми можемо багато виграти від співробітництва з Китаєм. Але треба пам’ятати правила гри: не вважати себе розумнішим за великих гравців; не обманювати; пам’ятати, хто твої союзники і хто твої вороги; прораховувати кроки на багато ходів вперед. Не обманювати!

Можна вигравати з Китаєм у малому, але треба бути з вільним світом у великому, бо там наше місце. Не потрапляти у розставлені пастки, не танцювати на граблях Януковича. Перед переговорами і після них полічити пальці на руках - чи не стало їх менше. Ті, хто пройшов цим шляхом раніше, знають його пастки, як свої три пальці на двох руках.

І викиньте ваші вологі мрії про український авторитаризм у смітник. Ростов не гумовий.

Якщо ти висипаєш камені на дошку з рукава халата, казав Хай Тао, не дивуйся, що рукав халата може спорожніти, зовсім спорожніти. Велика гра не любить дрібних шулерів.

Валерій Пекар

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.