Велика геополітична гра: Глобальний розклад на середньостроковий період

Олександр Кочетков
Олександр Кочетков

Політичний аналітик

Джозеф Байден і Володимир Путін

Фото з відкритих джерел

До зустрічі президента США Джо Байдена і президента Росії Володимира Путіна в Женеві залишилося менше тижня. Без перебільшень, цей саміт стане історичним і змінить світову політику. Про що домовляться лідери країн і як це вплине на Україну?

Про це пише Олександр Кочетков на своїй сторінці в Facebook.

Текст для тих, хто думає: малюю диспозицію сторін-гравців, а вже висновки, будь ласка, самостійно.

Ключовою подією є зустріч Володимира Путіна та Джозефа Байдена. Головні обговорювані теми: система безпеки і впливів у Європі (цікавить Путіна) і стримування Китаю (цікавить Байдена). Решта - або випливає з цих двох, або до них примикає, як питання України.

Переговірники виходять на зустріч в нерівних умовах. Справа в тому, що Байден зобов'язаний грати за правилами. Які передбачають пояснення Путіну азів світової системи безпеки (а то раптом він їх просто не знає і тому порушує), позицій і пріоритетів США, а також перспектив, які відкриваються в цьому полі перед РФ.

Тобто Байден має намір почати майже з чистого аркуша. Його хвилює, щоб РФ не грала в одній зв'язці з Китаєм і щоб вона не перешкоджала США в реалізації їхньої політики в цивілізованій Європі (куди пострадянські країни не входять!).

Путін же чув ці ритуальні пісні про демократію і від Буша, і від Обами, і від Трампа. І все, що не є ультиматумом із термінами і наслідками, чітко сприймається ним як слабкість протилежної сторони. Більше того - як фактичний дозвіл йому діяти так, як він вважає за потрібне.

Путіна сьогодні хвилюють збереження енергоносіїв в якості політичного інструменту тиску ("Північний потік - 2"), а також безперешкодна з боку Заходу експансія РФ на пострадянський простір, в першу чергу на Білорусь і Україну.

Новини за темою: "Північному потоку - 2" бути: Нова шахівниця у Центрально-Східній Європі

Де тут суто українські інтереси, які Штати типу повинні обстоювати? Та ніде!

Володимир Зеленський прекрасно розуміє і особисто відчуває, що не є суб'єктом міжнародної політики. На відміну, наприклад, від Леоніда Кучми (за часів Кучми Україна мала 10% зростання ВВП і використовувала МВФ для зручності і форми ввічливості по відношенню до партнерів, а не для порятунку бюджету).

Зеленський дуже хотів зустріч із Байденом до зустрічі того з Путіним, щоб хоч зімітувати участь у процесі. Але навіть цього йому не дозволили. Зараз зустріч Зеленського із Байденом буде після зустрічі з Путіним, тобто ВОЗа просто проінформують про завдання для виконання, які будуть випливати з домовленостей, досягнутих на рівні реальної політики.

Що це будуть за домовленості?

Путін отримає запевнення Байдена в неперешкоджанні поставкам енергоносіїв в обхід України (не відразу, але невідворотно) за умови, що і США стануть розвивати свої поставки скрапленого газу в Європу. І це буде виконано.
Байден отримає запевнення Путіна, що РФ займе пасивну позицію в економічній війні США і Китаю. І це буде виконано, дай бог, на третину.

Новини за темою: Женевський саміт Байдена і Путіна: Про що можуть домовитися лідери країн

Байден і Путін традиційно погодяться з тим, що "Мінськ-2" є безальтернативною основою для досягнення миру на Донбасі. Це означає, що російський сценарій "Мінська" переміг (ось за "Мінськ" треба кримінально переслідувати Петра Порошенка, а не тільки за продаж "Кузні на Рибальському"!). Вступ України до НАТО відкладається на невизначений час, при цьому США залишають за собою право при необхідності надати Україні статус стратегічного партнера у сфері оборони (у нас це подадуть як найбільше звершення).

Не обов'язково, але може бути позначено, що лідери США і РФ мають питання до ефективності ООН та інших міжнародних інституцій і хочуть змін на краще. Таке хитре дипломатичне формулювання, сенс якого залежить від того, хто його трактує.

Що далі?

В рамках домовленостей Кремль почне форсувати створення Союзної держави "РФ - Білорусь", причому з відкритим списком учасником Союзу. Тобто до нього, за бажання Кремля, в перспективі можуть приєднатися і невизнані утворення на кшталт "ДНР-ЛНР", Придністров'я, Південної Осетії, Абхазії тощо і, оскільки це не пряме включення до складу Росії, то Захід поставиться до цього досить стримано, а на російських просторах почнуть битися в екстазі з приводу відродження імперії.

В результаті Україна опиниться перед необхідністю терміново імплементувати "особливий статус Донбасу" до Конституції. При цьому транзит газу буде згортатися, і до нинішніх бюджетних проблем у нас додадуться витрати на утримання системи трубопроводів, без якої будь-який газ - хоч російський, хоч український - неможливо доставити до кінцевих споживачів. Це додаткові 2-3 мільярди доларів на рік, які українські громадяни навряд чи потягнуть (зараз це оплачується за рахунок коштів за транзит газу).

Новини за темою: Чи підірвуть ГТС України після запуску "Північного потоку - 2"?

Неминучі протести з приводу "особливого статусу Донбасу", дикого ринку землі та іншого на тлі економічного погіршення через вимушене підвищення тарифів і цін на товари першої необхідності докорінно поміняють усі внутрішньоукраїнські політичні розклади, плани і сподівання.

Загалом і в цілому на нас чекає новий світ - жорсткий, прагматичний, нещадний. Слабкі у ньому просто не виживуть. І це закономірно.

Олександр Кочетков

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.