Світова економіка в епоху пандемії COVID-19: Що чекає на Україну?

Олексій Кущ
Олексій Кущ

Економіст

Пішохід проходить повз дисплея, який показує інформацію про фондові ринки EPA-EFE

Світова економіка в епоху Covid-19: кому зростання, а кому хвороба зростання. Що чекає Україну?

Глибоке падіння в 2020-му змінюється таким же швидким відновленням, але, як виявилося, швидке зростання загрожує не меншими наслідками, ніж глибоке падіння.

Про це пише Олексій Кущ на своїй сторінці в Facebook.

Різні країни з різною швидкістю виходять з пандемійного штопора, і швидке відновлення лідерів може обернутися новою турбулентністю для відстаючих.

У 2008 році ми мали справу з глобальною фінансовою кризою, спровокованою обривом кривої попиту, а зараз на горизонті замаячила економічна криза, викликана руйнуванням кривої пропозиції товарів унаслідок розпаду глобальних логістичних ланцюжків додаткової вартості.

А проявляється це по-різному:

  • у Великій Британії закриваються хімічні підприємства через високі ціни на природний газ;
  • в Китаї припиняють роботу заводи через дефіцит електроенергії;
  • в Лівані "раптом" настав системний енергетичний блекаут через затримки в поставках мазуту з ОАЕ.

Тим не менш, прогнози МВФ поки оптимістичні, хоча і не дуже корелюються з блогами його провідних аналітиків.

За даними Фонду, економіка України в 2021-му році зросте на 3,5%. Жовтневий прогноз МВФ значно гірший за літній, коли очікувалася динаміка нашого ВВП на рівні 4%. Західних аналітиків не переконав навіть рекордний урожай, очікуваний восени, і зростання цін на сировинний експорт української економіки. Фактор дорогих енергоресурсів (майже всі вони для нас імпортні), тривання деіндустріалізації промисловості, криза в сегменті несировинного експорту і загроза нового блекауту, пов'язаного з осінньою пандемією, – переважили зерновий вал і вантажні платформи із залізною рудою, що йдуть до українських портів.

Новини за темою: Парадокс української економіки, або Чому Офіс президента взяв курс на гіперінфляцію

Натомість МВФ очікує зростання ВВП нашої країни наступного року на рівні 3,6%, і це на 0,2% вище попереднього прогнозу. З іншого боку, прогнози МВФ щодо "малих країн" часто помиляються і вчасно не оновлюються. Досить сказати, що фонд досі прогнозує інфляцію в Україні в 2021-му році на рівні 9,5%, хоча вже зрозуміло, що вона буде вище 10% (якщо брати індекс споживчих цін січень-грудень поточного року до січня-грудня минулого, а не просто грудень до грудня).

У той же час, фонд очікує, що світова економіка в наступному році збільшиться на 4,9%, а в поточному – на 5,9%. Таким чином, в цьому році ми будемо рости в середньому в 1,7 рази повільніше, ніж світ в цілому.

До речі, Світовий банк теж прогнозує різкий "відскок" світової економіки в бік зростання. Найбільш сильна динаміка очікується в Китаї (+8.5%). На другому місці - Індія (+8.3%). На третьому - США. Далі Аргентина і Туреччина. Хороший приклад для нас: Аргентиною в Україні "реформатори" лякають дітей, говорячи про дефолт. Туреччиною люблять лякати монетарники з НБУ, кажучи про втрату самостійності ЦБ і низьку кредитну ставку. Китай - найяскравіший приклад "Пекінського консенсусу". Свій шлях і в Індії. Навіть США зараз - приклад "нового соціалізму" і того, що держава "повертається".

У 2021-му максимальний "відскок" очікується також в Австралії та Бразилії (по 5,3%), Канаді (6,3%), Франції (5,8%), Філіппінах (5,4%), Іспанії (6,2%), Великій Британії (7%). У період найгострішої глобальної кризи, в 2020-му році, зростання показали економіки Китаю (2,3% - мінімальне значення за останні десятиліття, але все ж зростання), Єгипту (3,6%), Ірану (3,4%), Туреччини (1,8%).

На відміну від відносно синхронного падіння, темпи відновлення будуть вкрай неоднорідні.

Новини за темою: Банкрутства та космічні ціни на продукти: До чого призведе рекордна вартість газу?

Гіта Гопінат, економічний радник і директор дослідницького департаменту Міжнародного валютного фонду (МВФ), у своєму блозі "Відновлення економіки "накульгує", а лінії розлому вкорінюються" зазначила: "Одним з основних приводів для заклопотаності залишається небезпечна розбіжність економічних перспектив у різних країнах. Сукупний обсяг виробництва в групі країн з розвиненою економікою, як очікується, повернеться на рівень тенденції, що спостерігалася до пандемії, в 2022 році і перевищить її на 0,9 відсотка в 2024 році. З іншого боку, сукупний обсяг виробництва в групі країн з ринком, що формується, і країн, що розвиваються (без урахування Китаю), як очікується, в 2024 році залишиться на 5,5 відсотка нижче зробленого до пандемії прогнозу, що призведе до більш значного зниження рівня життя в цих країнах".

У чому ж полягає "хвороба росту"?

В першу чергу в обриві глобальних ланцюжків додаткової вартості і різкому подорожчанні сировинних товарів "на відскоку" зростання світової економіки: "...дефіцити в поставках, поряд з вивільненням відкладеного попиту і відновленням цін на сировинні товари, стали причиною швидкого зростання інфляції споживчих цін, наприклад, в США, Німеччині та багатьох країнах з ринком, що формується, і країнах, що розвиваються".

Їй вторить і Тобіас Адріан, фінансовий радник і директор департаменту грошово-кредитних систем і ринків капіталу МВФ, який у блозі "На тлі згасання оптимізму на ринках панує невизначеність" зазначає: "Якщо інвестори в якийсь момент різко змінять свої оцінки перспектив розвитку економіки, то на фінансових ринках може відбутися раптова переоцінка ризикових інструментів. Така переоцінка може призвести до посилення умов фінансування. А це може поставити під загрозу економічне зростання... тривалий період надзвичайно м'яких умов на фінансових ринках під час пандемії - які, зрозуміло, були необхідні для підтримки відновлення економіки, - призвів до збереження завищеної вартості активів".

Простими словами, раптова переоцінка активів на фінансових ринках може призвести до банкрутства спекулятивних гравців, виживе лише вузький прошарок учасників.

До початку кризи 2020 року світова економіка переживала наддовгий цикл зростання, починаючи з 2010 року. І всі дії монетарної влади світу були спрямовані лише на те, щоб цей тренд на зростання, механічно перерваний у результаті карантинних обмежень в 2020-му, був продовжений без очисної кризи і розпаду старого ділового циклу з переходом до нового.

Але зараз активовано новий спектр ризиків, окрім фінансових. Мова про зростання вартості матеріальних факторів виробництва, включаючи енергетичні ресурси, причому на тлі розпаду базових логістичних ланцюжків і взаємозв'язків.

Це майже "ідеальне" поєднання класичної кризи пропозиції на тлі системних ризиків фінансової нестабільності.

Що потрібно в цьому контексті зробити Україні?

Можна скористатися порадою тієї ж Гіти Гопінат: "При реалізації грошово-кредитної політики необхідно проводити тонку грань між боротьбою з інфляцією і фінансовими ризиками і наданням підтримки відновленню економіки".

Простими словами, таргетування інфляції не може бути самоціллю, а діяльність НБУ просто зобов'язана синхронізуватися з національною промисловою політикою. Якої, на жаль, поки що, на рівні Кабміну... немає.

Новини за темою: 40-річним пенсія "не світить", або В чому правий міністр фінансів України

Але ж за даними ЮНКТАД при ООН, понад 100 країн світу, що формують 90% світового ВВП, залучали глобальні інвестиції на платформі національних промислових політик, вельми різноманітних за змістом: нарощування індустріального потенціалу; скорочення відставання від розвинених країн світу; адаптація економіки до вимог нового технологічного укладу.

Відновлення монетарного суверенітету і нова ціль монетарної політики, спрямованої на економічне зростання, створення інвестиційно привабливих кластерів розвитку, з одночасною реструктуризацією зовнішнього боргу та спрямуванням бюджетних ресурсів на стимулювання малого і середнього бізнесу і зростання соціального капіталу – все це могло б сформувати в Україні тренд зростання на рівні 5%+.

В іншому випадку, наше зіткнення з новою світовою реальністю у вигляді глобальної дефрагментації і повсюдної доместикації виробництв буде схоже на зустріч ацтеків з іспанськими конкістадорами: у перших, як і у нас, було багато кукурудзи, але в іспанців у 16 столітті був порох…

Олексій Кущ

Переклад: feg.in.ua.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.