Суддя, який продовжив домашній арешт Медведчуку, за кілька годин відпустив за великий хабар "злодія в законі"

Володимир Бойко
Володимир Бойко

Журналіст, блогер

Суддя Печерського районного суду Києва Сергій Вовк Фото з відкритих джерел

Оригінал - на сайті Naspravdi.Today.

Несподіване щастя спіткало суддю Печерського районного суду Києва Сергія Вовка 9 липня 2021 року: зрання він продовжив запобіжний захід у вигляді домашнього арешту Віктору Медведчуку, а вже за кілька годин по тому йому випала честь випустити зі слідчого ізолятора під нічний домашній арешт злодія в законі "Умку", себто Сергія Олійника. Поінформоване інтернет-видання Dетектив-Info зразу ж повідомило, що, на переконання правоохоронців, завдяки щедрості "Умки" суддя Вовк значно покращив своє матеріальне становище:

"Подейкують, що судове рішення, які він виніс на користь "короля злочинного світу", могло обійтися йому в чималу копійку. Мовляв, може йтися про еквівалент 2 млн дол. Співрозмовник автора цих рядків, який вважає саме таку версію раптового звільнення Олійника достовірною, зауважує: спочатку сторона "Умки" докладала чимало зусиль задля "вирішення питання" щодо його звільнення як під час обрання запобіжного заходу Сергію Олександровичу, так і під час розгляду його апеляційної скарги. "На той час обговорювали цифри від одного до трьох мільйонів доларів, втім, правоохоронцям вдалося "переконати" суддів не вчиняти відверте свавілля, особливо враховуючи резонанс справи. Можливо, наразі обставини змінилися", – зауважує джерело.

Обставини, як "наразі змінилися", є очевидними: о 24:00 9 липня закінчувався термін домашнього арешту, який призначив Медведчуку 13 травня 2021 року суддя Печерського райсуду В’ячеслав Підпалий замість арешту з альтернативною заставою в 300 млн грн., як цього зажадав Офіс генерального прокурора. Вирішувати питання про продовження терміну запобіжного заходу мав би знову суддя Підпалий – слідчий суддя обирається автоматичним розподілом лише один раз під час розгляду найпершого клопотання в конкретному кримінальному провадженні. Але Підпалий проявив політичну незрілість і навіть дозволяв собі поцікавитися у прокурора, у чому саме полягає інкримінований Медведчуку злочин і які є докази

Прокурор пояснював, що Медведчук розголосив державну таємницю про розташування якогось підрозділу Збройних сил України, але докази є секретними, тому відсутні в матеріалах справи. Другий злочин – нібито Медведчук хотів умовити Путіна зменшити площу військового полігона в анексованому Криму (напевно, з метою завдати шкоди боєздатності Збройних сил Російської Федерації) та використати територію цього полігону для видобутку нафти та газу. Зрозуміло, що, почувши таке пояснення, суддя Підпалий відмовився відправляти Медведчука до слідчого ізолятора чи призначати йому астрономічну заставу, обмежившись домашнім арештом.

Тому доручати розгляд клопотання про продовження терміну запобіжного заходу знову Підпалому, як це передбачено законом, у Офісі генерального прокурора не ризикнули – суддя неодмінно поцікавився б, чи змінилося щось за два місяці та чи здобула сторона обвинувачення якісь докази вини підозрюваного. Але й інші судді Печерського райсуду не мали палкого бажанням безплатно обслуговувати забаганки прокурорів…

Взагалі основний принцип функціонування судової системи в Україні полягає в тому, що судді безплатно обслуговують побажання "монаршої особи" та придворних чиновників, а за це влада дозволяє їм заробляти на посполитих і закриває очі на явно комерційні судові рішення. І горе тим суддям, які намагаються заробляти самостійно, ігноруючи бартерний принцип "безкарність в обмін на лояльність" (прикладів цього безліч - починаючи від колишнього голови Печерського райсуду Миколи Замковенка і закінчуючи нинішнім головою Окружного адміністративного суду Києва Павлом Вовком). Але й пустопорожнім обіцянкам Офісу президента "їхні честі" давно вже не вірять, і якщо від них вимагають винести певне рішення у певній справі, то у відповідь судді вимагають назвати конкретно, як саме їм віддячать за таку послугу.

Напевне, Офіс президента тривалий час не міг пояснити Сергію Вовку, як він буде винагороджений у випадку, якщо без зайвих запитань продовжить запобіжний захід Медведчуку. Торги затягнулися настільки, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу подано до Печерського райсуду лише 6 липня 2021 року. У той час як законом від 13 квітня 2020 року №558-IX встановлено, що у період карантинних заходів, запроваджених через поширення коронавірусної хвороби, "клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою". А у ч. 6 ст. 181 КПК України зазначено, що тримання особи під домашнім арештом може бути продовжено за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому для тримання особи під вартою. Інакше кажучи, останній день, коли Офіс генерального прокурора міг внести клопотання про продовження терміну тримання Медведчука під домашнім арештом – 30 червня 2021 року.

Але слідчого суддю Вовка не збентежила та обставина, що клопотання прокурора надійшло до суду зі значним зволіканням – аж 6 липня 2021 року. 8 липня він хутко розглянув матеріали справи, наступного ранку задовольнив клопотання прокурора і відразу відпустив з-під варти "злодія в законі" "Умку". І це правильно: "Умка" від цього не збіднішає, а Вовк наступного разу не буде продаватися  задешево.

Єдиний нюанс полягає в тому, що на початку вересня 2021 року домашній арешт Медведчуку треба буде знову продовжувати (до речі, востаннє, бо підозрюваний не може перебувати під домашнім арештом понад 6 місяців) і до того часу Офісу генпрокурора треба буде відправити за ґрати якогось іншого грошовитого клієнта замість "Умки", щоб було чим знову розплатитися з суддею Вовком.

Володимир Бойко

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.