Шанс для України: Чого очікувати від зустрічі Зеленського з Меркель та Байденом

Костянтин Єлісєєв
Костянтин Єлісєєв

Голова ГО "Центр нових рішень"

Президент України Володимир Зеленський ukrinform.ua

Неадекватна публічна поведінка Києва продовжує неприємно дивувати міжнародних партнерів України. Як потрібно підготуватися Банковій до майбутньої зустрічі з канцлером Німеччини Ангелою Меркель та президентом США Джо Байденом?

Про це пише Костянтин Єлісєєв у своєму Telegram-каналі.

У прагненні сподобатися електорату і виправдати очевидні прорахунки на міжнародній арені Банкова робить собі медвежу послугу у контексті відносин із найближчими партнерами. Захід не сприймає панібратські звернення у стилі: "Чому Україна досі не в НАТО?" чи "Берлін/Париж міг би робити більше". Так само далеким від дипломатичного є публічний кастинг Києва серед учасників виборчих перегонів у ФРН через голову канцлера, яка ще не пішла з політичного Олімпу. Якщо додати до цього ще й РФ з їхніми в'їдливими коментарями після сміливих випадів глави держави про український прапор над Кремлем, то виявиться, що "стиль Кварталу", який сам Зеленський вважає правильним, по інший бік "труби" видається щонайменше дивакуватим.

Новини за темою: Що дасть Україні статус основного союзника поза НАТО

Попереду - дві вирішальні зустрічі. 12 липня - у Берліні з канцлером ФРН Меркель та наприкінці липня у Вашингтоні - з президентом США Байденом. Хочеться вірити, що команда Зеленського на ці зустрічі не з’явиться з новим переліком претензій, як на стадіоні, адже довіри та поваги це не додасть, а здивування і сумніви у розсудливості зміцнить. Замість акцентування на формі слід сфокусуватися на змісті та визначити кілька насправді ключових питань для перемовин. Таких, які б стали своєрідним "тараном" за столом переговорів - засадничих для України і цілком прийнятних для Заходу. Одним із таких точно має бути План дій щодо членства у НАТО. Без зверхньої вимогливості, але з твердими аргументами.

Що пішло не так?

Помилкою Заходу було б вважати, що в Україні Росія заспокоїться і відмовиться від своїх агресивних амбіцій. Схоже, що наші партнери схиляються саме до такої думки, обережно камінчик за камінчиком прокладаючи шлях до "business as usual" із РФ. На Заході почали забувати, що логіка поведінки і реальна політика Кремля доводять протилежне. Після України будуть нові жертви. Отримавши Київ до свого активу, Росія піде далі та чинитиме тиск на всі чотири хвилі розширення Альянсу. Першим ешелоном будуть країни Східної Європи та Балтії. Адже, на переконання Путіна, Захід "обманув" Росію та не виконав "усної обіцянки" не розширювати НАТО. У разі втрати України Заходу доведеться зіткнутися з новим зухвальством Кремля. Для Меркель, яка ось-ось піде з активної політики, нічого не вартує сказати своє останнє слово і визнати критичну важливість ПДЧ для України. Це стало б своєрідним "заповітом Ангели", працювати з яким можна було б і у Вашингтоні, і в інших столицях. Головне - розвіяти амбіції Кремля.

Новини за темою: Що дасть Україні План дій щодо членства в НАТО

Помилкою України було б погодитися розміняти ПДЧ і чітку перспективу членства в Альянсі на ілюзорні кубометри гарантованого транзиту російського газу. Навіть якщо йдеться про "зменшення рівня публічності та дипломатичної вимогливості". Прикро констатувати, але тема газопроводу сьогодні є більш важливою для партнерів України, ніж протидія російській агресії на Донбасі чи у Криму. Своїм прагненням отримати двосторонню аудієнцію з Путіним Зеленський сам завів ситуацію у глухий кут. Головною втратою стали амбіції України, яка більше не шукає геополітичного вирішення конфлікту з РФ. Погодитися на компенсацію та гарантовані обсяги російського газу, може, й здається розсудливим на сезон, але точно є небезпечним щодо стратегічних перспектив. Не вдаючись до розлогих роз’яснень, формула має бути такою: з ПДЧ для України транзит буде більш гарантованим за гарантії транзиту для України без ПДЧ.

Отже, не полишає відчуття того, що на наших очах під бравурні заяви Банкової за результатами брюссельського саміту НАТО відбувся тектонічний зсув: по суті, ПДЧ запустили на чергову багаторічну траєкторію. Вирівняти ситуацію - завдання для глави держави у Берліні та Вашингтоні. Якщо колективний Захід шукає новий стратегічний баланс із Росією, то цей баланс не може і не має бути знайдено за рахунок стратегічних перспектив України. Це принципово!

Костянтин Єлісєєв

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.