Сергій Годний: Зняття Разумкова свідчить про те, що на Банковій будують суперпрезидентську республіку

Сергій Годний
Сергій Годний

Кандидат політичних наук

Інавгурація шостого президента України Володимира Зеленського, 20 травня 2019 року president.gov.ua

"Досьє Пандори" означає, що Захід проводить "переоцінку" Зеленського

Про це пише Сергій Годний у своєму блозі на сайті Korrespondent.net.

I'm not the man I used to be... головна небезпека "документів Пандори" для Зеленського & Co полягає в тому, що Захід проводить щодо нього "переоцінку цінностей". Давайте відкриємо будь-яке західне ЗМІ і подивимося, як вони висвітлюють причетність Зеленського до скандальних викриттів Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів.

Наприклад, впливове англійське видання Guardian прямо пише, що Зеленський, який прийшов до влади на обіцянках боротися проти олігархів, на ділі виявився точно таким самим, як його попередник Порошенко та інші представники олігархії.

"Документи Пандори", що потрапили в руки Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів і стали надбанням the Guardian як складова частина глобального розслідування, свідчать, що Зеленський точно такий самий, як і його попередники".

Як бачимо, не тільки в Україні, а й у світі відбувається переоцінка такої фігури, як Зеленський, його методів управління і політичного режиму, який будують "зелені". І головна небезпека для Зеленського - в тому, що із Заходу звучать вкрай критичні голоси щодо українського президента.

Дійсно, "документи Пандори" свідчать, що Зеленський займався ухиленням від податків через офшорні схеми точно так само, як Порошенко, якого він критикував за те, що п'ятий президент ховає свої активи в офшорах. Дійсно, Зеленський, який прийшов до влади в результаті демократичних виборів, займається створенням режиму особистої влади. І в цьому ключі нинішні бойові дії з метою зняти спікера Дмитра Разумкова – яскравий епізод, який свідчить, що на Банковій свідомо реалізують курс на побудову суперпрезидентської республіки.

Суперпрезидентська республіка означає, що принцип поділу влади на виконавчу, законодавчу і судову існує лише формально. А на ділі президент втручається і в активність уряду, і в діяльність парламенту, і в роботу судів. Що, як ми розуміємо, неприпустимо в демократичній державі, тому що порушує принцип поділу влади. На практиці суперпрезидентські республіки були характерні для країн Латинської Америки 40-80-х років XX століття. Говорячи простою мовою, йдеться про диктатуру, де влада глави держави нічим не обмежена.

У нашій ситуації ми бачимо, що Зеленський відкрито втручається в роботу Конституційного Суду, підписуючи указ про звільнення глави КС Олександра Тупицького. Ми бачимо, як Зеленський дає вказівки Кабінету міністрів не підвищувати тарифи на тепло і гарячу воду. На словах, звичайно, це справа добра. Але на ділі у нас діє парламентсько-президентська республіка, де президент представляє Україну в міжнародних відносинах і не має права втручатися в діяльність уряду.

Але мова не тільки про переоцінку такої фігури, як Володимир Зеленський, і його політичного курсу. Події, що відбуваються сьогодні в Україні, змушують переосмислити багато подій і роль багатьох фігур. Наприклад, на тлі політичного курсу Зеленського навіть Петро Порошенко вже не виглядає таким тираном – при Порошенку не закривали телеканали без суду і слідства, при Порошенку іноземні посли не вказували безпосередньо, як жити Україні (народивши мем "семипосольщина"). Не дарма народився гумористичний мем "При Порошенку такого не було". Або, наприклад, візьмемо фігуру Юлії Тимошенко. Як не схожа нинішня Тимошенко, яка наполегливо проситься "хоч тушкою, хоч опудалом" в коаліцію до партії влади "Слуга народу", на полум'яну революціонерку, яку вона грала на початку 2000-х. В результаті нинішніх подій відбувається і переоцінка такої фігури, як Віктор Медведчук. Почати з того, що Медведчук, якому "соросята", починаючи з 2000-х, активно малювали імідж авторитарного політика, сьогодні є головним опонентом Зеленського. А оскільки Зеленський будує режим особистої влади, то виходить, що саме Медведчук виступає головним опонентом диктатури.

У цьому плані цікаво, що Медведчук є головним автором нинішньої парламентсько-президентської моделі, закріпленої в Конституції. Виходить, що Зеленському, який всупереч Основному закону будує режим особистої влади, протистоїть автор демократичної парламентсько-президентської моделі в особі Медведчука. Тобто в боротьбі Медведчук vs. Зеленський можна побачити й ідеологічне протистояння, коли опоненти відстоюють різні моделі державного устрою для України.

На завершення, треба визнати, що настільки масштабний "злив" Зеленського і його оточення на Заході не став настільки вже несподіваним. Швидше, можна говорити про те, що кількість критики перейшла в якість. Судіть самі, більш ніж 80 000 іноземних ЗМІ написали про незаконну заборону телеканалів "112 Україна", NewsOne і ZIK, а також репресії Зеленського і компанії проти опозиції в Україні. А після того як президент Freedom House написав відкритого листа Джо Байдена з рекомендацією запитати в українського президента, чому влада України воює проти свободи слова, після того як The Independent опублікувала серйозний текст про те, що в Україні будують авторитарний режим, після того як критика керівної адміністрації України зазвучала в ПАРЄ, стало зрозуміло, що Зеленському & Co не вдасться так просто виплутатися із протистояння з Медведчуком, опозиційними партіями, сотнями журналістів та експертів.

Сергій Годний

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.