Про справу Медведчука: У Зеленського падає рейтинг, тому він терміново клепає якусь маячню, шиє справу білими нитками

Денис Жарких
Денис Жарких

Медійник, письменник, політолог

Голова політради партії "Опозиційна платформа – За життя", народний депутат України Віктор Медведчук Пресслужба "Опозиційної платформи – За життя"

Про це пише Денис Жарких на своїй сторінці в Facebook.

Цілком зрозуміло, що тема звинувачення Віктора Медведчука потрібна Зеленському і його команді тоді, коли справи у неї погані. Падає рейтинг - терміново клепаємо зі своїх політичних амбіцій і звинувачень радикалів якусь маячню, шиємо білими нитками і виставляємо як боротьбу з небезпечним ворогом. Пішли скандали з офшорами, з партією, з газом - рухаємо справу далі, намагаємося всучити підозру.

Питання в іншому - що це все дає Зеленському? Якось вирішує його питання або глибше їх заганяє в нерозв'язні позиції? Адже якщо рухати далі справу Медведчука, то майбутня справа Зеленського пройде як по маслу. Адже президент Зеленський не вирішив ні проблеми миру на Донбасі, ні проблеми тарифів, транзиту і цін на газ, ні економічних і соціальних проблем країни. Якщо говорити про проблему миру, цін на газ, забезпечення України вакциною і відкриттям українським підприємствам російського ринку, то тут ключовий гравець Віктор Медведчук, як не крути. І саме цього гравця видавлюють з української політики, адже в реальну, а не декларовану провину Медведчука, ніхто у вищих ешелонах влади не вірить.

Так, для народу кинули казочку, що у нас війна, а Медведчук спілкується з ворогом, вирішує там якісь питання, значить він теж ворог. При цьому зробили хитро - війна не оголошена, але на законодавчому рівні прийняли дати Росії статус агресора. Таким чином була побудована політична і правова колізія, з одного боку де-юре ніякої війни немає, і на цьому грає захист не тільки Медведчука, але і, наприклад, Коцаби, Дудкіна, Васильця і маси інших публічних людей, з іншого боку є агресор, і від цього грає сторона звинувачення. Щоб це якось покрити, українські політики придумали термін "гібридна війна".

Подібні ігри вже зустрічалися в історії. Наприклад, була холодна війна, тобто недовійна, але у неї були і жертви, і втрати з двох сторін (наприклад, скільки літаків збито і кораблів потоплено, ми досі ще не знаємо), захоплення й обмін полоненими і політиками. Холодну війну виграли США і країни НАТО. Саме це дало надію деяким українським політикам.

У цю гібридну/холодну війну Україну завели прозахідні (не проукраїнські!!!) сили. Вони сподівалися, що США і ЄС візьмуть Україну на утримання і будуть оплачувати війну з Росією. Але все виявилося набагато складніше. НАТО вже не забезпечило територіальну цілісність України, хоча зобов'язаний було це зробити, оскільки Україна відмовилася від ядерної зброї. Тобто просто зрадили. Потім зрадив і ЄС, який прийняв газ в обхід України. Тобто Україну вже зрадили двічі - у військовому та економічному відношенні. Україна зазнала територіальних втрат, а також великих економічних втрат. І ніхто її на утримання не взяв, ніхто не збирався вирішувати її проблеми.

Виходить, що прозахідні українські політики допустили помилку. Замість перемоги і включення України в золотий мільярд вони отримали європейське Сомалі, держава неконкурентоспроможна і абсолютно неліквідна. Звідси й істерика із продажем землі (спроба підвищити ліквідність) і скандал з офшорами (спроба врятувати капітали, вивести їх з неліквідної зони).

А ось тепер до Віктора Медведчука. Медведчук не штовхав Україну в НАТО і ЄС та сколотив свій чималий статок на дружбі з Росією. Виходить, що в України був і інший шлях, і на цьому шляху можна було не тільки не втратити території і активи, а й вельми порядно заробити. Виходить, що ті, хто штовхав Україну в НАТО і ЄС, зовсім не проукраїнські сили, і не бажали їй миру і економічного процвітання. А далі висновок - за невірно обраний шлях доведеться відповідати перед українським народом.

І тоді тут вихід один  - оголосити Медведчука не людиною з головою і принципами, а злочинцем, який дружить з агресором. Інакше злочинцями буде маса інших політиків і їхня обслуга, а це ніяк неможливо. Напевно, і стільки в'язниць в Україні немає, Колима ж у Росії залишилася.

Віктора Медведчука звинувачують зі страху бути звинуваченими, з розуміння, що шлях, який був запропонований Україні, не привів ні до яких позитивних результатів, з розуміння, що жоден український "реформатор" не залишився тут жити і насолоджуватися реформами, які він тут провів. Адже Медведчук спокійно залишився жити в країні, після того, як пішов з політики, і він займався обміном полонених і порятунком обличчя України під час конфлікту на Донбасі. Не злякався він і звинувачень на свою адресу, оскільки визнав їх абсурдними. Але відстоювати абсурд - це вже тренд української політики. Інша справа, що абсурдна держава довго протягнути не може. Не біда - багато політиків вже спакували валізи і готуються "валити". Але тут, як бачимо, їх чекає третя зрада: офшорні рахунки, накопичені непосильною працею, США і ЄС можуть і не визнати. І тоді у доблесних політиків залишаться тільки мереживні трусики, за які вони так довго боролися.

Денис Жарких

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.