Парадокс системи: Як влада заробляє бали на боротьбі з корупцією

Григорій Мамка
Григорій Мамка

Народний депутат України, заступник Голови Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності, д.ю.н.

У 2021 році корупція стала проблемою №1 для України Фото з відкритих джерел

Перед початком заходів, присвячених 30-й річниці незалежності України, наш президент в інтерв'ю виданням країн "нормандської четвірки" та США похвалився, що за останні чотири роки в Україні була створена така антикорупційна інфраструктура, якій немає аналогів у Європі.

Коментуючи ідею про те, що ми маємо побороти корупцію, перш ніж отримувати запрошення до Альянсу, він зазначив, що звинувачувати Україну в корупції легко. Проте жодна країна світу не вільна повністю від корупції. Щодо України, то тут за останні кілька років з’явилася така антикорупційна інфраструктура, якій немає аналогів у Європі а, можливо, навіть у всьому світі.

Враховуючи тишу у розкритті резонансних злочинів, відсутність "посадок" та імідж правоохоронної системи, який наблизився до нуля, ефективність української антикорупційної інфраструктури автоматично ставиться під сумнів. Люди хочуть бачити корупціонерів за ґратами, але цей запит лишається невдоволеним. Звідси – високий рівень недовіри до антикорупційних органів. Тому корупція в Україні була і лишається ключовою проблемою, а зусилля, якими у нас ведуть боротьбу із нею, результатів не дають.

На рівні з Непалом

У дослідженні "Індекс сприйняття корупції" (Corruption Perceptions Index –  щорічний рейтинг країн світу, який укладає Transparency International) за 2020 рік Україна отримала 33 бали зі 100 можливих. У рейтингу 100 балів є найкращим теоретично можливим результатом (коли корупцію в державному секторі експерти і представники бізнесу сприймають як відсутню). Натомість 0 балів свідчить про тотальну корумпованість. Так, із 180 досліджених країн чи територій Україна посідає 117–122-е місця разом із Непалом, Єгиптом, Есватіні (колишнім Свазилендом), Сьєрра-Леоне і Замбією. Дослідники акцентують увагу, що віддане Україні місце є другорядним показником, яке може змінитися просто через зміни в "сусідніх" країнах, головне ж – це саме бал країни.

Новини за темою: Приречена на бідність і злодійство: Чому Україна потопає в корупції?

Інше дослідження, проведене в рамках програми USAID, засвідчує, що у 2021 році корупція стала проблемою №1 для України. Відчутно занизилась важливість таких проблем, як "висока вартість життя та низькі зарплати", а найбільш згубним типом корупції люди вважають саме політичну. Більшість українців переконані, що саме державні органи, а особливо Президент і його Офіс, несуть відповідальність за боротьбу з корупцією.

"Антикорупційне багатство"

У Законі "Про запобігання корупції" зазначено, що корупція – це використання особою наданих їй службових повноважень чи пов’язаних із ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

Парадокс антикорупційної системи України в тому, що у нас діє більше 10 антикорупційних органів, які особливого ефекту не дають. У НАБУ, НАЗК, САП та інших органів могли би бути всі шанси показати успішні кейси, якби не постійне втручання владної верхівки в їхню діяльність. У 2019 році нова влада йшла на вибори під гасла безкомпромісної боротьби з корупцією, обіцяючи карати за злочинні схеми "попередників". Обіцяли "телефон НАБУ для всіх", покарання посадових осіб, які висувають штучні претензії до бізнесу, перенесення "держави у смартфон" та інше.

Та як би дивно це не звучало для пересічного громадянина, рівень корупції саме в нас мінімально залежить від потужності законодавчої бази та кількості антикорупційних органів. Справжня боротьба з корупцією починається тоді, коли владні еліти сідають за стіл переговорів та домовляються щодо кримінальної відповідальності для тих чи інших осіб за корупційні дії. Все. Іншого більш ефективного способу боротьби з корупцією поки не винайдено. Під час своїх виступів у залі Верховної Ради я часто ставлю одне й те саме запитання: із ким ми боремось? З корупцією як з явищем чи з корупціонерами? Викриття окремих корупціонерів, як правило, проблему не вирішує. Тож припиняти потрібно саме корупційні процеси (на це потрібна воля політичних еліт), а поки цього не буде, боротьба з корупцією лишатиметься інструментом для передвиборчого піару.

Уроки ЄС

Успішний приклад боротьби з корупцією світу продемонструвала Естонія, де в ранні 90-ті рівень корупції був досить високим. Проте жорстка судова реформа та реформа державної служби дали свої результати. Важливу роль зіграли великий запит у суспільстві на "очищення влади від радянських кадрів", а також наявна політична воля. Антикорупційних органів тут не створювали, натомість розробили програму "Відверта держава", яка включала декілька міністерств.

Низка потужних законодавчих змін останнім часом була впроваджена у Латвії. Тут посилили відповідальність за ті чи інші зловживання, покращилось розслідування антикорупційних справ, проте досі є проблеми із затягуванням їх у судах.

У Польщі до початку 2000-х корупцією було пронизані всі гілки влади. Але тут створили Центральне антикорупційне бюро, яке отримало не тільки право на моніторинг джерел доходів, але і здійснених видатків держпосадовців, а також їх власності. Бюро також перевіряє чиновників на слабкість спокуси до хабарів через мережу своїх агентів та інформаторів. 

Найменш корумпованою країною є Данія, яка раніше виділяла кошти Україні на реформи, спрямовані на боротьбу з корупцією. Проте роки йдуть, а Україна, з усім розмаїттям антикорупційних органів та законами, демонструє світу повний антикорупційний застій. І проблема, як я вже зазначав, не в заміні одних політичних еліт на нові і не в наявності потужної законодавчої бази, а саме у невідворотності відповідальності для усіх учасників корумпованої змови. Проте в Україні про такий рівень антикорупційної стратегії поки говорити зарано. Брак жорсткої політичної волі щодо реформування правоохоронних органів та відсутність "посадок" за корупційні злочини прямо вказують на недоліки, які нам потрібно виправляти.

Григорій Мамка

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.