Невивчені уроки історії: Як США врятували Саддама Хусейна

Алекс Доля
Алекс Доля

Cпівзасновник в благодійному фонді інвалідів війни "ВО Інтер"

Колишній президент Іраку Саддам Хусейн Фото з відкритих джерел

Провал американців в Афганістані спонукає згадувати про інші зовнішньополітичні провали Штатів, у тому числі і на Близькому Сході. Одним із таких прикладів можна назвати ситуацію з іракським повстанням 1991 р.

Про це пише Алекс Доля на своїй сторінці в Facebook.

Всупереч обивательським уявленням, ніби за Саддама Хусейна в Іраку "був порядок", ніяким "громадянським миром" у цій країні в роки правління диктатора і не пахло. Саддам вів перманентну війну з курдами на півночі Іраку – цей конфлікт дістався йому у спадок ще від попередньої влади. Південь країни регулярно стрясали заколоти шиїтів - релігійної більшості країни, вимушеної миритися з правлінням сунітської меншини. В Іраку діяли навіть комуністичні партизани. Загалом, країну і без американського втручання розривали соціальні, міжнаціональні і міжконфесійні протиріччя, які періодично виливалися в криваві конфлікти.

Кульмінацією стало загальне антисаддамівське повстання в Іраку на початку 1991 р. Воно почалося на тлі розгрому іракської армії під час операції "Буря в пустелі", коли міжнародна коаліція на чолі зі США звільнила від іракців Кувейт і зайняла прикордонні райони південного Іраку. Розбиті і деморалізовані солдати першими розпалили пожежу заколоту, очищаючи від баасистів (прихильників єдиної правлячої партії) місто за містом. До військових тут же приєдналися шиїти, комуністи, антисаддамівські баасисти і взагалі всі інші незадоволені режимом. На півночі знову повстали курди. До середини березня Саддам фактично втратив контроль над більшою частиною країни, його влада поширювалася лише на Багдад із передмістями.

Новини за темою: Поразка США в Афганістані: Чому це ідеальна історія для України?

Однак незабаром ситуація розгорнулася на 180 градусів. Повсталі так і не змогли домовитися між собою і скоординувати свої дії. У той же час Саддам швидко мобілізував Республіканську гвардію (елітні військові частини) і армійські підрозділи, які залишилися вірними, після чого методично місто за містом до початку квітня повернув контроль над більшою частиною Іраку. Чи варто говорити, що реставрація саддамівської влади супроводжувалася різаниною всіх, хто посмів виступити проти диктатора (справедливості заради, самі повстанці теж не церемонилися з полоненими)?

Найбільш суперечливим моментом у всій цій історії є реакція США. Якщо ще в лютому, поки "Буря в пустелі" тривала, американська пропаганда, спрямована на Ірак, закликала іракців повалити диктатора, то вже в березні – коли іракці дійсно повстали – американські офіційні особи підкреслювали, що Штати не будуть втручатися "у внутрішні справи Іраку" і що зміна режиму не була метою військової операції. Президент Буш, який ще в лютому закликав іракський народ змістити Саддама, в квітні заявив, що нікому нічого не обіцяв. Американці так і не передали захоплені іракські арсенали і кинуту зброю повсталим. Більш того, заборонивши Іраку за підсумками війни в Затоці користуватися військовими літаками, американці зробили виняток для вертольотів. Ця лазівка дозволила Саддаму завоювати повне панування в повітрі і з легкістю перекидати війська для придушення заколоту.

Зрештою, американці все-таки встановили безпольотну зону над північчю Іраку, що врятувало іракських курдів від знищення. Наступного року аналогічна безпольотна зона була встановлена над південним Іраком, де Саддам продовжував знищувати залишки опору. Однак момент для повалення диктатора був упущений.

Новини за темою: Катастрофа в Кабулі як кінець однополярного світу на чолі зі США: Що далі?

Головним мотивом американців, що зумовив їх фактичну підтримку Хусейна в 1991 р., було небажання посилення ворожого Ірану, який міг спертися на шиїтів, що перемогли. Бездіяльність США, яких іракці реально чекали в 1991 р., багато в чому знищило репутацію Америки в країні. Коли в 2003 р. американці таки увійшли до Іраку з метою повалення Саддама, для значної частини шиїтського населення вони були не визволителями, а "тими козлами, хто віддав нас на розтерзання диктатору 12 років тому". У підсумку, якщо в 1991 р. Штати ще могли поборотися з Іраном за симпатії іракських шиїтів, то після 2003 р. іракські шиїти справді стали союзниками Ірану.

Алекс Доля

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.