Наступного тижня Зеленський передасть у зовнішнє управління внутрішню політику України

Ігор Гужва
Ігор Гужва

Журналіст, політолог

Фото з відкритих джерел

Оригінал на сторінці Ігоря Гужви в Facebook.

Завтра, 12 липня, Зеленський зустрічатиметься з Меркель.

У четвер, 15 липня, Меркель летить на зустріч з Байденом.

А наприкінці липня має відбутися візит Зеленського до Вашингтона.

Такий графік дипломатичних маневрів, які розгортаються зараз навколо України. Він визначить багато з того, що відбудеться найближчим часом.

Про що говоритимуть - зрозуміло. Три ключові моменти: Донбас і відносини України з Росією, "Північний потік-2", виконання Києвом необхідних Заходу "реформ".

По Донбасу і Росії - поки все у великому тумані. Занадто велика розбіжність позицій. Питання може зрушити тільки якщо США раптом вирішать жорстко натиснути на Київ з питання виконання політичної частини Мінських угод. Але поки будь-яких підтверджень такої готовності Вашингтона немає.

А ось по "Північному потоку-2" і "реформам" розуміння і конкретики набагато більше.

Хоч на Банковій і заявляють, що Зеленський везе на зустріч з Меркель якісь аргументи для зупинки будівництва ПП-2, насправді позиція Німеччини і США з цього приводу вже фактично сформована і озвучується через витоки в ЗМІ: газопровід буде добудований, але Україна може розраховувати на якісь компенсації (наприклад, на інвестиції в модернізацію ГТС, щоб по ній в Європу можна було гнати водень). Ось, власне, про компенсації і говоритимуть Меркель із Зеленським, а потім і з Байденом (питання ПП-2 значиться в порядку зустрічі Меркель з президентом США).

Окреме питання - чи отримає ці компенсації Україна в реальності і коли саме. І в якому розмірі.
Але те, що їх пообіцяють і навіть щось підпишуть-це напевно.

Щодо "реформ" теж все більш-менш зрозуміло. Вашингтон хоче, щоб до візиту Зеленського в Вашингтон були прийняті всі рішення з ключових вимог - проголосовані і підписані президентом закони про СБУ, про передачу вирішального голосу при відборі членів судових органів (ВСП і ВККС) "міжнародним експертам", затвердження переможцем конкурсу по САП влаштовує західні посольства кандидатури, повернення контролю над Нафтогазом його наглядовій раді (останній фактично управляється Заходом).

Окреме питання - Коломойський, за яким американське посольство вже прямо натякає, що пора б порушувати кримінальні справи.

Для реалізації цих планів в Україну направлений "смотрящий" - співробітник Держдепу Джордж Кент, який тимчасово очолить посольство США в Києві. Кент свого часу вже працював у посольстві в Україні, де і був фактичним ідеологом створення інфраструктури зовнішнього управління (антикорупційні органи та інше). І тепер йому доручили довести розпочате до кінця.

У Зеленського з великим скрипом виконують приписи американців (особливо щодо Коломойського).

Більш того, намагаються паралельно інтригувати з китайцями - Україна відкликала свій підпис під документом про утиск прав уйгурів, Арахамія вихваляє мудрість Компартії Китаю і особисто товариша Сі Цзіньпіня, а 30 червня китайці підписали з українським урядом угоду про інвестиції в інфраструктурні проекти. Що може бути початком великого шляху - інвестиції з Китаю, теоретично, здатні повністю закрити потребу України в зовнішніх ресурсах.

Американцям це все не подобається, а тому в колах близьких до "семипосольщини", ходять чутки, що навіть візит Зеленського до Вашингтона нібито буде під питанням, якщо Банкова не виконає те, що вимагає Захід. Натякають і на інші кари - щонайменше, на повну відмову в кредитах МВФ (які, втім, зараз Україні не настільки критично важливі як раніше через поліпшення експортної кон'юнктури). І це як мінімум. В арсеналі багато й інших засобів, починаючи від кримінальних розслідувань за кордоном щодо корупції Зеленського та його оточення і закінчуючи спробами розхитування ситуації всередині України.

Банкова, де бачать ідеалом для себе Ердогана (балансує на відносинах із різними центрами сили в світі), намагається маневрувати. Також як і Янукович у 2013 році з Угодою про асоціацію з ЄС. Ця угода була важливим етапом у процесі створення системи зовнішнього управління Україною. Тепер же йдеться про передачу "зовнішнім керуючим" контролю над внутрішньою політикою. Не менш доленосна тема.

Але простору для маневру вже набагато менше, ніж у 2013-му. Принаймні до тих пір, поки триває війна на Донбасі, відтягує величезні ресурси, обнуляє відносини з Росією і підсилює залежність від Заходу.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.