Медведчук розповів, як до нього звернувся Турчинов із проханням допомогти домогтися мирного врегулювання на Донбасі

Віктор Медведчук
Віктор Медведчук

Голова політради партії "Опозиційна платформа – За життя", народний депутат України 

112ua.tv

Фрагмент виступу народного депутата України, голови політради партії ОПЗЖ Віктора Медведчука під час судового засідання із обрання йому запобіжного заходу

У матеріалах підозри вказано, що Медведчук, починаючи з квітня 2014 року, здійснював підривну діяльність проти України. Ну, назвати це абсурдом або пустим базіканням, яке наведено на паперах, що іменуються документами, це значить нічого не сказати. А дійсно, чим займався Медведчук у квітні 2014 року?

Наприкінці квітня 2014 року до мене і до чинного народного депутата Шуфрича звернувся в. о. президента Турчинов. Він звернувся тому, що було намагання української влади (і що було об’єктивним на той час) досягти мирного врегулювання на Донбасі. Це було головною метою, і це займало весь час київської влади. До цих територій, до Донбасу, посилалася купа людей: народних депутатів, чиновників, людей, які мали авторитет і вагу, суспільну вагу на Донбасі. Але проблема була в одному: з ними не зустрічалися так звані керівники тих, хто здійснював керівництво на Донбасі, на неконтрольованих тоді частково територіях України. І Турчинов звернувся до мене і до Шуфрича поїхати і домовитися, тому що він вважав, що зі мною і з ним будуть розмовляти. Він у цьому не помилявся, вони дійсно розмовляли. Керівники. Такі, як Болотов, який очолював Луганськ, такі, як Губарєв, так званий народний губернатор Донецька. Вони сиділи за столом, а ми виконували свій громадянський обов’язок. Не доручення в. о. президента, а прохання, щоб налагодити хоч якийсь зв’язок і мирні переговори. У травні ми були там близько трьох разів із паном Шуфричем і зустрічалися з цими людьми. І ми домовилися на 15 травня про те, що ми узгоджуємо список питань, які ініціює Донбас в їхній особі, і які ініціює Україна в особі в. о. президента. І коли ми приїхали і розповідали про це Турчинову, то Турчинов мені й Шуфричу заявив: "Дивіться, питань нема, треба починати, ми зараз відпрацюємо цей список, але, Вікторе Володимировичу, зателефонуй їм, скажи, що хай вони випустять заручників". Я кажу: "Добре. Зараз зателефоную". Пішов, зателефонував. Вони кажуть: "Вікторе Володимировичу, а це і буде перше питання наших переговорів, тому що є заручники, яких ви називаєте вашими, а є ті, які перебувають у вас і їх тримають у місцях позбавлення волі". І коли ми про це заявили Турчинову, Турчинов сказав: "Та ні, ми не будемо про це розмовляти". Це було 15 травня.

Події розвивалися дуже бурхливо. До влади прийшов президент Порошенко, який на початку червня порушив питання, тому що це було найактуальніше питання. Я це розповідаю, тому що це вказано в матеріалах підозри як підривна діяльність Медведчука. Так от, тоді президент Порошенко звернувся з проханням продовжити ці переговори, тому що 8 червня він підписав указ про створення Тристоронньої контактної групи, куди було внесено представника ОБСЄ, представника від України Кучму і представника від Росії, посла Росії в Україні. Але треба було домовитися, щоб із цими людьми зустрілися представники Донецька і Луганська. І ми знову мандруємо до Донецька і Луганська з Шуфричем, домовляємося, зустрічаємося. Я ж зараз не розповідаю про те, чи це було комфортно для нас і чи була загроза життю і все інше. Я про це не говорю і ніколи не говорив у своїх публічних виступах. Але це було так. І це увінчалося успіхом, коли 23 червня ми приїхали до Донецька і проводили засідання Тристоронньої контактної групи вперше в Донецьку за участю представників Донецька, Луганська. Саме в цей час під час "нормандського формату", переговорів між главами чотирьох держав – Меркель, Олланда, Путіна і Порошенка, було ухвалено рішення за пропозицією Меркель, канцлера Німеччини, щоб Медведчук, як вона запропонувала, став офіційним представником з організації зустрічей і роботи Тристоронньої контактної групи. Це був кінець червня 2014 року. Це теж підривна діяльність проти України? Ми провели два засідання, 23 і 27-го, в ЗМІ описували, як відбувалися ці засідання і чого вартувало, щоб представника ОБСЄ ми з Нестором Івановичем вивезли звідти і забезпечили охорону від нападників. Наступне засідання було призначено на 1 липня, але в ніч на 1 липня президент України повідомив про те, що він вийшов із режиму призупинення АТО, а її було призупинено з 20 червня, і вирішив, він мав на це повноваження і право, продовжувати бойові дії, які закінчилися мінськими угодами у вересні.

І потім розпочалися ті події, про які зараз частково говориться, про те, що треба було виходити з тієї ситуації, яка склалася. Але я просто хочу зазначити, що потім почалася друга, інша стадія. Це стадія, яка безпосередньо торкалася того, що треба було проводити обміни, звільняти утримуваних осіб. І знову було звернення, тут є такий термін, вищого політичного керівництва України, для того щоб цим займатися. І я вам хочу сказати, я цим займався і до 2018 року звільнив 495 осіб, які повернулися до своїх домівок, в свої сім’ї, родини. Але ж, ваша честь, це як підказка панам прокурорам: так із тієї ж сторони теж було звільнено сотні людей в результаті моїх домовленостей. Мабуть, це можна наступного разу кваліфікувати як допомогу терористам. Ну, чому ні? Або взяти електроенергію, без якої Україна не могла жити, а було підписано угоди між державними структурами Росії та України наприкінці 2014-го, і ці угоди діяли весь 2015 рік. Електроенергія поставлялася до Донецька і Луганська, між іншим, не тільки у 2015-му, вона поставлялася потім іще, знову ж таки, до березня 2017-го. Це ж теж допомога терористичним організаціям "ДНР" і "ЛНР", як вважає обвинувачення? А коли я говорю про обміни і про те, що відбувалося, так я хочу сказати, що в матеріалах підозри це сьогодні цитувалося, робився акцент прокурорами. Сказано, що наприкінці грудня Медведчук відвідав Донецк і домовлявся про поставки вугілля. Та Медведчук не домовлявся про поставки вугілля. Медведчук вирішував політичне питання можливості постачання вугілля до України. Політичне питання. Ніхто з керівників підприємств, ніхто з тих, хто був задіяний у цих питаннях, не може сказати про те, що Медведчук мав якийсь до цього стосунок. А от наприкінці грудня Медведчук дійсно був у Донецьку. І не тільки в Донецьку (недопрацювали представники обвинувачення!). Він був і в Луганську, і ця дата – загальновідома, 26 грудня 2014 року. Це перший повномасштабний форматний обмін, в результаті якого було звільнено понад 150 громадян України, які повернулися додому і в родини.

26 грудня 2014 року був перший повномасштабний форматний обмін, у результаті якого було звільнено понад 150 громадян України, які повернулися додому, в родини. І Медведчук був у Донецьку і зустрічався з керівництвом Донецька, паном Захарченком (це я підказую прокурорам), і з представниками і керівництвом Луганська, і їздив особисто до колишніх слідчих ізоляторів СБУ в Донецьку, в той час вже слідчих ізоляторів "міністерства держбезпеки" так званого в Донецьку і в Луганську, і забирав із камер тих 150 людей. Й автобусами віз до лінії зіткнення і передавав супроводжуючим цих людей до Харкова і далі – до Києва. І виникає питання: коли буде наступна підозра? Тому що Україна ж теж передала сотні людей туди – близько 200. І це теж можна розцінювати як допомогу так званим, за логікою та редакцією органів обвинувачення, терористичним організаціям.  

Виходячи з матеріалів підозри і згадуючи це все, я хочу звернути вашу увагу на те, що мені дуже цікаво. Коли я читав ці матеріали підозри, як керівники правоохоронних органів, генпрокурор, голова СБУ, який доклав всіх зусиль до фальсифікації першої і фабрикації другої кримінальної справи, як ці люди ставляться до того. Люди, які очолюють сьогодні правоохоронні органи, в той час одна читала лекції студентам, а другий створював умови для розважальних програм "95 Кварталу", як би вони поставилися до того факту, а я хочу навести його вам, шановний суд, коли вночі колону зі 120 осіб наших військовослужбовців у Луганській області після операції під Дебальцевим за моєї домовленості було звільнено і їх треба було перевести через лінію зіткнення в пішому порядку. І не дочекавшись розмінування мінного поля, цим мінним полем ми йшли в бік контрольованої частини України, підсвічуючи собі шлях ліхтариками з мобільних телефонів. Запитайте у першого заступника тоді голови СБУ, який сам світив під ноги мені й собі та тій колоні, яка рухалася мінним полем, як це було. Пізніше він став головою СБУ. Цікаво, як би вони до цього поставилися? Це теж підривна діяльність проти  України?

Віктор Медведчук

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.