Майбутнє світового порядку: Вирішальне десятиліття у відносинах США та Китаю

Денис Москалик
Денис Москалик

Координатор напрямку міжнародної політики в центрі політичних студій "Доктрина"

Президент США Джо Байден і генеральний секретар ЦК КПК Сі Цзіньпін AP

Переказ статті Кевіна Радда, колишнього прем’єр-міністра Австралії та президента Азійського товариства, про сучасний стан відносин США та Китаю.

Про це пише Денис Москалик на своїй сторінці у Facebook.

Нещодавно опублікований матеріал Радда констатує загострення суперництва між Сполученими Штатами та КНР. Основною темою статті є необхідність не допустити катастрофи через конфронтацію між США та Китаєм.

У офіційних осіб Вашингтона та Пекіна вистачає протиріч з багатьох питань, але є дещо, щодо чого вони повністю згодні: у 2020-ті роки суперництво між ними вступить у вирішальну фазу. Це небезпечне десятиліття, що загрожує війною між великими державами.

Незалежно від того, яку стратегію оберуть сторони та які події розгортатимуться на наших очах, напруженість між США та КНР зростатиме, а конкуренція загострюватиметься. Це неминуче, хоча війну не можна вважати невідворотною. Тому залишається домовитися про захисні механізми для запобігання катастрофі. Кевін Радд називає це "керованою стратегічною конкуренцією", яка дозволить знизити ризик ескалації суперництва та його переходу у відкритий військовий конфлікт.

Компартія Китаю все більше впевнена в тому, що до кінця десятиліття китайська економіка, нарешті, перевершить американську в номінальному виразі за ринковим обмінним курсом і стане найбільшою у світі. Західні еліти можуть недооцінювати значення цієї віхи, але Політбюро ЦК КПК ставиться до неї дуже серйозно. Для Китаю розмір завжди мав значення.

Статус першої економіки світу надасть Пекіну новий важіль впливу у відносинах із Вашингтоном, різко підвищить його впевненість і збільшить імовірність того, що Центральний банк Китаю відпустить юань у вільне плавання, відкриє рух капіталу і кине виклик долару як світовій резервній валюті.

Новини за темою: Доларова дипломатія США: Чи насправді панування "баксів" непохитне?

Тим часом КНР продовжує наступати і на інших фронтах. Згідно з новим планом, оголошеним минулої осені, до 2035 року китайці мають намір домогтися домінування у всіх нових технологіях, зокрема штучного інтелекту. А до 2027 року Пекін має намір завершити програму військової модернізації, на сім років раніше від термінів попереднього графіку.

Головна мета такого поспіху - забезпечити вирішальну перевагу за всіх можливих сценаріїв збройного зіткнення зі Сполученими Штатами за Тайвань. Перемога в цьому конфлікті дозволила б президенту Сі Цзіньпіну забезпечити воз’єднання з Тайванем до відходу від влади. Це досягнення гарантувало б йому місце в пантеоні КПК поруч із Мао Цзедуном.

Вашингтон має швидко вирішити, як реагувати на самовпевнені плани Китаю. Якщо США схиляться до економічного роз’єднання та відкритої конфронтації, то всі країни світи будуть вимушені обирати, на чию сторону їм стати. А ризик ескалації в такому випадку тільки зросте.

Серед політиків та експертів поширений скепсис щодо можливості Вашингтона та Пекіна уникнути такого результату.

Новини за темою: Війна в Афганістані та відхід США: Китай бере на себе роль гегемона в регіоні?

Багато хто сумнівається, що американські та китайські лідери зможуть встановити певні рамки в дипломатичних відносинах, військових операціях та діяльності в кіберпросторі, щоб забезпечити стабільність, уникнути випадкової, ненавмисної ескалації та при цьому зберегти простір для конкуренції та співпраці у двосторонніх відносинах. Потрібно подумати про процедури і механізми, подібні до тих, що були напрацьовані США та СРСР для керування відносинами після кубинської ракетної кризи 1962 року, але вже без досвіду гри зі смертю, коли наддержавам ледве вдалося уникнути великої війни.

Перша зустріч на високому рівні між Вашингтоном і Пекіном при новому президенті США Джо Байдені AFP

Керована стратегічна конкуренція включала б жорсткі обмеження на проведення політики у сфері безпеки кожної зі сторін, але допускала б повноцінну та відкриту конкуренцію на дипломатичному, економічному та ідеологічному фронтах. Вона б також давала Вашингтону та Пекіну можливість співпрацювати в деяких сферах через двосторонні домовленості, а також багатосторонні форуми. Хоча такої домовленості досягти складно, це все ж таки можливо, тим більше, що будь-які альтернативи, з великим ступенем імовірності, приведуть до катастрофи.

Принциповим питанням, що може призвести до великої війни, є Тайвань. Радд дійшов висновку, що з точки зору Сі Цзіньпіня Китай та Тайвань нині далі від мирного воз’єднання, ніж будь-коли за сімдесят останніх років. Імовірно, таке припущення є справедливим. При цьому Китай недооцінює власну роль у розширенні цього провалля.

Багато хто з тих, хто вірив, що політична система Китаю  ставатиме більш ліберальною у міру відкриття його економіки, яка тісніше інтегрується з рештою світу, сподівалися, що цей процес в результаті дозволить Тайваню більш терпляче ставитися до воз’єднання. Замість цього Китай за часів Сі став більш авторитарним, а надія на воз’єднання за формулою "одна країна, дві системи" зникла. Жителі Тайваню уважно спостерігають за Гонконгом, де Пекін ввів новий жорсткий закон про національну безпеку, заарештував політиків та обмежив свободу засобів масової інформації.

Новини за темою: У боротьбі за світове лідерство, або Великий трикутник "Китай - Росія - США"

Оскільки мирне воз’єднання більше не стоїть на порядку денному, стратегія Сі є іншою: різко збільшити військові сили у Тайванській протоці такою мірою, щоб відбити у Сполучених Штатів бажання вступати у війну, яка, за оцінками американських експертів, може закінчитися поразкою Вашингтона. Сі вважає, що без підтримки США Тайвань або капітулює, або спробує воювати наодинці та зазнає поразки.

Однак при цьому ігнорують три фактори: по-перше, складність окупації острова розміром із Нідерланди і з рельєфом Норвегії, що має добре озброєну армію та 25-мільйонне населення. По-друге, грубе використання військової сили завдасть непоправної шкоди політичній легітимності Китаю на світовій арені. По-третє, непередбачуваність внутрішньополітичної ситуації в Америці, від якої може залежати характер реакції у випадку виникнення такої кризи.

Проектуючи на Вашингтон свій глибокий стратегічний реалізм, Пекін може дійти висновку, що США ніколи не вступлять у війну, в якій не зможуть перемогти, тому що це було б смертельно для майбутнього американського престижу та положення у світі.

Однак у своїх розрахунках китайські стратеги можуть не врахувати зворотню динаміку у разі такого вибору американського керівництва: відмова від боротьби за споріднену демократію, яку Сполучені Штати підтримували протягом всієї післявоєнної історії, була б так само катастрофою для Вашингтона, особливо якщо подумати про те, як це сприймуть союзники в Азії. Останні можуть вирішити, що американські гарантії безпеки, на які вони довго покладалися, насправді не приносять користі, тому потрібно налагоджувати відносини з Китаєм. Одночасно є зіткнення інтересів Китаю зі США та їх партнерами в Південнокитайському та Східнокитайському морях. Все це разом може призвести до великої війни.

Новини за темою: "Звіриний оскал комунізму": Як Китай змінив свою зовнішньополітичну стратегію

За усіма цими стратегічними розкладами стоїть впевненість Сі, яка відображена в офіційних заявах Китаю та літературі КПК, що Сполучені Штати переживають неухильний на незворотній структурний занепад. Але Китай непокоїться, що Вашингтон зможе завдати Пекіну багато неприємностей до того, як міць США занепаде остаточно.

Сі тривожить не лише можливе військове зіткнення, а й швидке та радикальне економічне роз’єднання. Більше того, дипломатичний істеблішмент КПК занепокоєний, що США сформує дієву коаліцію країн демократичного світу з метою колективного протистояння КНР. Це, зі свого боку, може підштовхнути Китай до радикальних кроків у відповідь, які сприятимуть загостренню конфлікту.

Радд дійшов висновку, що США та Китаю краще діяти в рамках узгодженого механізму керованої конкуренції, ніж не дотримуватися жодних правил. Це необхідна умова для того, щоб уникнути світової катастрофи.

Параметри нових домовленостей мають бути узгоджені призначеним та довіреним представником Байдена та його китайським партнером, близьким до Сі. Тільки прямий канал такого роду для комунікації на високому рівні дасть змогу забезпечити розуміння обома сторонами жорстких обмежень та згоду з ними.

Ці високопоставлені представники зобов’язані підтримувати тісні контакти між собою, щоб у разі порушення домовленостей була можливість запобігти загостренню відносин. З часом є шанс досягнути мінімального рівня стратегічної довіри. І Сполучені Штати, і Китай потребують формули управління двосторонніми відносинами протягом майбутнього небезпечного десятиліття.

Радд називає кілька ознак, що могли б стати мірилом успіху стратегічної угоди між США та КНР. Це уникнення збройного конфлікту або кризи в Тайванській протоці, відсутність кібератак, що б виводили з ладу критичну інфраструктуру, конвенція про заборону різних форм роботизованих військових дій, а також об’єднання зусиль для боротьби з наступною пандемією. А головною ознакою успіху може стати ситуація, в якій обидві країни конкурували б, проводячи відкриту та енергійну кампанію для залучення глобальної підтримки ідей, цінностей та підходів до вирішення проблем.

Своєю чергою, найбільш явною ілюстрацією провального підходу до управління стратегічною конкуренцією могло б стати вторгнення КНР на Тайвань та події навколо цього острова. Криза такого масштабу могла б вмить переписати майбутнє світового порядку.

За кілька днів до інавгурації Байдена генеральний секретар Центральної комісії КПК з політичних та правових питань Чень Ісінь заявив, що "підйом Сходу та занепад Заходу - це загальносвітова тенденція і світовий ландшафт змінюється на нашу користь". Довірена особа Сі та ключова фігура в китайському істеблішменті Чень відомий обережністю у висловлюваннях. Тож високомірність його слів особливо привертає увагу.

Попереду на світ чекає тривала гонка. Керована стратегічна конкуренція оголить сильні та слабкі сторони обох великих держав. Кевін Радд сподівається, що, зрештою, переможе найкраща з двох систем і війни між ними вдасться уникнути.

Денис Москалик

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.