Корабель судової реформи Зеленського летить на скелі

Михайло Жернаков
Михайло Жернаков

Голова правління Фундації DEJURE, кандидат юридичних наук

Петру Порошенку провалена судова реформа коштувала президентства Фото з відкритих джерел

Запит суспільства на справедливий суд не був реалізований попередньою владою, що коштувало Петру Порошенку президентства. Нинішні керівники на Банковій йдуть в тому ж напрямку.

Про це пише Михайло Жернаков на своїй сторінці в Facebook.

Корабель вже другої судової реформи Зеленського летить на скелі. Що ж.

Про наслідки для Зеленського і для країни вже говорили не раз - тут усе зрозуміло. Набагато цікавіше - про наслідки для самих суддів.

Суддям чомусь постійно здається, що саботаж судової реформи - в їхніх інтересах.

Вони цим нібито захищають себе і своїх колег від можливих негативних наслідків - декларувань, перевірок, переатестацій, звільнень.

Але історія свідчить, що все це точно до навпаки.

Кожен раз, як судді саботували якийсь варіант реформи, вона обов'язково поверталася.

Причому в посиленому і радикалізованому варіанті. І від того з суддів точно ніхто не вигравав. Точніше, вигравали одиниці, причому за рахунок переважної більшості.

Новини за темою: "Ліквідація" ОАСК, або Як Зеленський встановлює ручне управління судами

Але все по порядку

Давайте пригадаємо.

Спроба 1.

Перші реальні спроби очистити судову владу почалися після Революції Гідності.

Тоді стало відомо, що судді масово під тиском Адміністрації Януковича забороняли мирні зібрання, кидали активістів за ґрати за пару шин в багажнику і всіляко порушували права людей. З'ясувалося, що тиск здійснювали через голів судів і Вищу раду юстиції, яка могла в будь-який момент будь-якого суддю звільнити.

Після втечі Януковича і його адміністрації Законом "Про відновлення довіри до судової влади" членів ВРЮ і всіх голів судів звільнили з посад, для перевірки зловживань суддів Майдану створили ТСК, а всім суддям надали небачену раніше свободу - обирати собі голів судів самостійно.

Ідею реформи можна було описати як "Звільнимо судову владу від злочинного ярма".

Але до великого здивування всієї країни ярмо судді скидати не захотіли. Протягом буквально двох тижнів після набуття законом чинності судді 80% судів обрали тих самих голів, які роками тисли на них і поширювали корупційні практики. Також судді спочатку надовго заблокували роботу ТСК, а потім з допомогою інших "фахівців у сфері права" обрали фактично так само політично залежну ВРЮ, як і раніше, яка в результаті переважну більшість справ "суддів Майдану" й поховала.

Якби тоді судова влада віддала з десяток найгірших своїх представників і сказала, бодай на словах, що засуджує жахливе безправ'я, яке чинилося під час Майдану, на цьому реформа й зупинилася б.

Але судді вирішили показали всій країні, що "не кидають своїх". Цим же миттєво з ними проасоціювалися і перенесли гнів народу з окремих представників на всю систему.

Країною прокотилася хвиля "сміттєвих люстрацій". А п'ятому Президентові Петру Порошенку не залишалося нічого, окрім оголосити про "рішуче очищення суддівського корпусу" і подати відповідний законопроект.

Новини за темою: Інвестклімат по-українськи: Рейдерство і свавілля у судах

Спроба 2.

Закон Порошенка "Про забезпечення права на справедливий суд" містив мало цікавого, окрім запровадження "первинного кваліфікаційного оцінювання", або якщо простіше - переатестації всіх без винятку суддів.

Від саботажу попереднього етапу виграли судді Майдану і їхні ляльководи, але наслідки в результаті довелося розхльобувати всій системі.

Але й тут судді вирішили, що можуть переграти історію. Тодішня Рада суддів і її голова Валентина Симоненко кілька місяців не погоджувала порядок кваліфікаційного оцінювання (звучить знайомо, правда?), поки не сплили строки для оцінювання її і її колег в Верховному Суді України.

А згодом Вища кваліфкомісія суддів, яка складалася на 2/3 з самих суддів, звела на пси і решту оцінювання, в результатів якого було звільнено аж 0,6% суддів, які його проходили.

Під час Спроби 3 разом із Конституційними змінами ліквідували вже сам Верховний Суд України. А замість досить комфортного оцінювання його суддям довелося або йти в відставку, або проходити конкурс до нового ВС, з Громадською радою доброчесності, максимальною публічністю і всіма відповідними наслідками.

Пройшли, до речі, також далеко не всі - хіба сама пані Симоненко і ще купка вмілих пристосуванців. Верховний Суд так і не став новим (нереформовані ВККС і ВРП поротягували туди практично всю стару судову мафію), але суддям загалом від того легше не стало.

Петру Порошенку провалена реформа коштувала президентства, тож Спробу 4 вже робив Володимир Зеленський. В 2019 році Рада приймає закон 193-ІХ, який мав на меті очистити вже ВККС і ВРП. Але остання збила закон на злеті, а Конституційний Суд згодом добив.

Тепер судова мафія добиває Спробу 5, яка містила дієві інструменти очистки самої корумпованої ВРП і блокує реформу КСУ.

А решта судової системи (за невеликими винятками) плескає в долоні.

Чому радіємо, шановні? Невже тенденція незрозуміла? У вас є уявлення, чим цей саботаж закінчиться конкретно для вас?

Я не знаю, що саме хоче для себе виторгувати в цьому процесі пан Моніч, та мені й нецікаво. Конкретно його дії буде можливість оцінити в майбутньому, і не раз. Але решті подальша ескалація для чого?

Але знаєте, мені не шкода. Бо решта системи як мінімум не протидіє і дає цьому статися вже восьмий рік. А значить, теж підлягає заміні.

Насправді такому розвитку подій я навіть радий.

Так, це додатковий час.

Але цього разу це чергове підвищення ставок, а значить, можливість для справді всеосяжної реформи, про яку і я, і колеги з сектора мріємо давно.

Іронічно, що всі передумови для цього створила сама судова влада.

В недієвості напівмір тепер упевнені всі, запит на реформу в суспільстві ще більше актуалізувався, а міжнародні організації, які інакше б відстоювали участь суддів у процесі, переконалися, що ніяке це не суддівське самоврядування, а купка дрібних шахраїв і портновських пуделів. І залучати його до будь-якого серйозного процесу - собі дорожче.

Це все дає чудові аргументи викинути будь-яке "суддівське самоврядування" не тільки з процесу реформи, а й з правової системи держави надовго.

Залишилося ще, щоб страшно новий Верховний Суд на чолі з його головою Данішевською звернувся до КСУ про "неконституційність" реформи, причому чим більшою кількістю присутніх на пленумі - тим краще.

І відразу колекціонера годинників за $50 000, елітних квартир і фігуранта кількох кримінальних справ Богдана Львова нехай виберуть головою, теж бажано одноголосно. А то є в деяких учасників процесу все ще хибне уявлення про те, що Верховний - дико реформований і нічого там змінювати не треба.

Вперед, судді! Ставайте рушіями рішучих змін.

P.S. Є, втім, одна річ, яка мене непокоїть досить сильно.

Сценарій з "рішучою і остаточною реформою" також не гарантований. І так само, як Пола Атрідеса не полишають мари неминучого джихада, мені не дають спокою картини дуже можливого масштабного насильства, яке обов'язково станеться, якщо реформа таки не встигне за хвилею народного гніву після чергової Врадіївки.

Я ніколи не був прибічником насильницьких дій і вважаю цей сценарій згубним для країни загалом.

Але імовірність його, на жаль, зовсім ненульова.

Михайло Жернаков

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.