Кому дістанеться САП – Банковій чи американцям?

Антоніна Славицька
Антоніна Славицька

Юристка, народна депутатка IX скликання, парламентський комітет з питань антикорупційної політики

Крісло керівника САП залишається вакантним більше року dejure.foundation

Минув рік, як колишній голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький написав заяву про відставку з посади. Холодницький, як ми пам’ятаємо, воював не так з корупцією, як з головою Національного антикорупційного бюро Артемом Ситником. Є прислів’я "обоє рябоє" – про людей, які один одного варті. Власне, не лише Ситник та Холодницький, а всі новостворені антикорупційні структури в Україні підпадають під це прислів’я. І низький рівень довіри до них з боку соціуму засвідчує їх неефективність, вибірковий підхід та заплямованість різного роду скандалами.

Хоча з процесуальної точки зору посада голови САП важливіша за посаду директора НАБУ. Бо хай би як не "топили" за Ситника чисельні грантівські структури та "соросята", саме очільник САП ухвалює важливі процесуальні рішення. В той час як директор НАБУ не є процесуальною фігурою і не може давати жодних вказівок детективам. Водночас, крісло керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури залишається вакантним понад рік. Чому? Відповідь лежить у площині політики, однак про все – з початку.

Після відставки Холодницького обов’язки голови антикорупційної прокуратури став виконувати Максим Грищук. Він свого часу теж брав участь у конкурсі на посаду, яку в результаті обійняв Холодницький. Фактично ж роботу САП наразі контролює генпрокурорка Ірина Венедіктова, яка до призначення на посаду була народним депутатом від "Слуги народу".

Новий конкурс на заміщення посади керівника САП був проведений, і та ж Венедіктова рапортувала про це. У фінал вийшли двоє претендентів: детектив НАБУ Олександр Клименко та прокурор Олександр Синюк. Клименко під час конкурсу набрав балів більше, ніж його конкурент. Що ж стосується Синюка, то грантові структури посилено відробляють тему його близькості до Офісу президента, зокрема, до заступника голови ОП Олега Татарова. В кожному разі, далі виходу у напівфінал Клименка та Синюка справа не йде – вибір одного з них досі гальмується.

Хоча, по суті, і Клименко, і Синюк вже виграли – змагаються вони лише за те, хто з них обійме посаду керівника САП, а хто – заступника. Утім, саме це рішення ніяк не може ухвалити конкурсна комісія.

Комісія ж була утворена в серпні минулого року у складі 11 членів. Четверо з них (Роман Куйбіда, Нона Цоцорія, Драго Кос та Томас Фаєрстоун) представляють Раду прокурорів і є так званими міжнародними експертами. Вони володіють правом вето, але при цьому не мають вирішальних голосів. А ще семеро (Олена Бусол, Андрій Гуджал, Олексій Дрозд, Катерина Коваль, В'ячеслав Навроцький, Богдан Романюк, Євген Соболь) належать до квоти Верховної Ради. І от між двома частинами цієї комісії порозуміння якраз і нема.

Новини за темою: Міжнародні експерти як основне населення України?

Її українська частина не дає ухвалити ті рішення, які лобіює міжнародна, остання ж б’є в набат, пишучи листи до Венедіктової із вимогою негайного "розблокування" процесу. Однак який би тиск не здійснювався, вочевидь, Банкова не дуже хоче "дати добро" на призначення головою САП одного з двох фіналістів. Справа в тому, що її власний кандидат залишився за бортом.

В Офісі президента на посаді керівника антикорупційної прокуратури воліли би бачити голову парламентського комітету з питань правової політики від "слуг народу" Андрія Костіна. Однак Костін припинив участь у конкурсі, про що одразу із задоволенням написав сумнозвісний очільник лобістської організації "Центру протидії корупції" Віталій Шабунін. Андрія Костіна визначали "недоброчесним". Під тиском так званих активістів за доброчесність Костіна не проголосував жоден міжнародний експерт, а також член комісії В’ячеслав Навроцький. Цей крок на Банковій був сприйнятий як однозначно ворожий, однак ситуацію вже ніяк не виправити – хто б не став головою САП, це буде не Костін.

Хіба що почати все спочатку та призначити новий конкурс?

Можливо, Банкова була б не проти подібного сценарію. Але є небезпека того, що міжнародний "компонент" конкурсної комісії почне шантажувати владу і вчергове погрожувати "новими карами", лобіюючи лояльного до посольств кандидата.

Що ж до тих кандидатів, які вийшли у фінал, варто зазначити, що Клименко є детективом Національного антикорбюро з 2016 року. Розслідувань гучних випадків, котрими той займався, в принципі, вистачає. Це і кримінальне провадження екс-керівника Державної фіскальної служби Романа Насірова, і справа екс-нардепа Олександра Онищенка, а також екс-заступника секретаря Ради нацбезпеки і оборони Олега Гладковського-Свинарчука, і, власне, чинного заступника голови Офісу президента Олега Татарова, який відповідає за напрям правоохоронних органів. Попри це, НАБУ, посольства і активісти вважають даного кандидата "ненадійним" та "нелояльним".

Водночас Синюк, як чинний прокурор Офісу генерального прокурора, веде справу про вбивство Катерини Гандзюк, а також є процесуальним керівником у розслідуванні щодо Семена Семенченка та Євгена Шевченка. Однак загальновідомо, що Євген Шевченко фігурує у справі щодо зловживань в Укроборонпромі. А сам  називає себе довіреною особою Ситника та "таємним агентом НАБУ". І хоча Ситник втомився від нього відкараскуватися, заперечуючи між ними будь-який зв'язок, грамоти Шевченку за своїм підписом він роздає. До речі, "таємний агент НАБУ Євген Шевченко" любить похвалятися й тим, що був першим, хто повідомив про зрив операції по "вагнерівцях". Словом, це людина-скандал, під яку і риє Олександр Синюк. Зрозуміло, що бачити його на чолі САП ані керівництво НАБУ, ані їхня "група підтримки" в особі активістів – не хоче ніяк.

І все-таки виглядає так, що ситуація на Банковій патова. Процес обрання очільника САП загальмував, і зависання між "розумним" та "красивим" дається тяжко.

Як бачимо, наші "гібридні" реформи можуть ввести в оману лише найбільш довірливих та наївних громадян. Для решти вони означають лише підкилимну боротьбу між колективним Заходом та колективним Зеленським. Ніякого чесного конкурсного змагання за посаду голови САП не було і немає. "Незалежність" міжнародних експертів – це маніпуляція й ілюзія. Є боротьба між різними сферами впливу, тож у підсумку переважить або одна, або інша шалька терезів. Можливо, гору візьме "міжнародний компонент", і тоді це означитиме, що діюча влада й надалі перебуватиме "на гачку" у зовнішніх керманичів. А, можливо, канат перетягне Офіс глави держави – і це означатиме, що політична кон’юнктура виводить на перший план потребу в посиленні президентської влади.

Та який би розклад зрештою не переміг, чесність та прозорість гри опиниться у програші.

Антоніна Славицька

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.