Енергетична криза в ЄС: Три базові сценарії для України

Олексій Кущ
Олексій Кущ

Економіст

Європа потерпає від дефіциту газу Фото з відкритих джерел

Зі зростанням європейських цін на газ і різким скороченням його транзиту Україна стрімко втрачає свій газовий потенціал.

Про це пише Олексій Кущ на своїй сторінці в Facebook.

І в цілому енергетичний баланс країни виглядає все більш сумно - йдеться і про природний газ, і про вугілля, і навіть про нафту і нафтопродукти. Але корінь цих проблем не в тому, що відбувається в Європі.

Поки ми публікуємо цю статтю, на європейських хабах ціна на газ впевнено штурмує чергову котирувальну висоту: 1000, 1200, 1300, 1350... 1600 - і верхньої межі не видно.

У Франції заговорили про так зване тарифне гальмо, коли ціни на базові соціальні тарифи для населення будуть заморожені як мінімум до весни наступного року.

По суті, Франція перша з європейських країн заявила про фактичний вихід з третього енергетичного пакету ЄС, який передбачає виключно ринкове ціноутворення на енергоресурси без будь-якої відмінності побутових споживачів від промислових, відмінність допускалася лише в одному: промислові споживачі, як оптові покупці, повинні були отримувати електроенергію і газ дешевше, ніж населення.

Новини за темою: Банкрутства та космічні ціни на продукти: До чого призведе рекордна вартість газу?

Фактично, на наших очах, висловлюючись словами західного економіста Артура Пігу, проявляється "фіаско ринку". А сам ринковий механізм перетворюється на ціновий "храповик", який дозволяє рух лише в бік збільшення. Оператори ринку вкрай неохоче знижують ціни, навіть якщо відбувається падіння котирувань. Це ми спостерігали в 2020-му, коли ціна на газ в Європі падала до 34 доларів, але тарифи на тепло в Україні, в яких до 70% становить ціна газу, так і не змінилися.

А якщо врахувати, що і "ринку" як такого, наприклад, газового для населення у нас немає, він фактично монополізований Нафтогазом, який забезпечує видобуток 15 млрд кубів газу на рік із загальних 20 млрд національного газовидобутку, то виходить, що ціну для населення у нас формує не горезвісна рука ринку, а "волохата рука" чиновника.

У нинішній ситуації на європейському газовому ринку у нас часто звинувачують Газпром. Але хіба ОПЕК на ринку нафти не діє приблизно так само: регулює обсяги видобутку сирої нафти для впливу на цінові котирування. Специфіка ринку газу робить створення газового ОПЕК проблематичним, хоча на даний момент існує Форум країн експортерів газу або "газова ОПЕК", куди, наприклад, входять РФ, Катар і Іран.

Нинішні дії Газпрому в ЄС спрямовані на створення дефіциту газу на спотовому ринку при повному виконанні довгострокових контрактів.

Обсяг попиту на природний газ в ЄС в минулому році склав 560 млрд м куб., з яких на частку РФ припало 39% або 221 млрд. Окрім Росії, газ у ЄС поставляли: Катар (33 млрд), Алжир (30 млрд), США (18 млрд) і Нігерія (16 млрд). Усі ці поставки, крім Алжиру, де є трубопровід, здійснювалися виключно у вигляді скрапленого природного газу (СПГ). Що стосується російського газу, то 200 млрд – це "трубний" газ і близько 21 млрд – ЗПГ.

Новини за темою: Польща відмовляється від російського газу

Як бачимо, в навкологазовій публіцистиці, яка процвітає в нашій країні, сформувалося кілька стійких міфів:

  • Міф 1: Росія мало не монополіст європейського ринку газу.
  • Міф 2: США відіграють на ринку газу в ЄС істотну роль.
  • Міф 3: ЄС виключно залежить від імпорту.

Як бачимо, питома вага РФ хоч і висока, але нижча 40%. А присутність США на газовому європейському ринку можна порівняти з Нігерією, і Америка навряд чи стане для Європи газовим суперменом, який прийде на допомогу холодною зимою.

Крім того, сама Європа забезпечує за рахунок внутрішнього видобутку споживання газу на 170 млрд кубів, переважно за допомогою родовищ у Північному морі, і лідером тут є Норвегія (120 млрд).

Що стосується споживачів, то найбільшими є Німеччина (95 млрд кубів), Велика Британія (80 млрд) і Італія (74 млрд).

Останнім часом Газпром реалізує цілком очевидну стратегію експансії на європейський ринок, яка передбачає:

  1. виконання довгострокових контрактів за рахунок контрольованих Росією обхідних газопроводів;
  2. заповнення спотового ринку за допомогою поставок СПГ і епізодичного викупу транзиту потужностями української ГТС (ця опція очікує нас в майбутньому).

Серед довгограючих клієнтів РФ можна назвати: Німеччину, Австрію і Нідерланди (сумарно понад 70 млрд кубів російського газу), Туреччину (16 млрд), Італію (20 млрд) і Францію (12 млрд). Сумарно це більше половини портфеля газових контрактів РФ на ринку Європи.

До речі, Італія, за словами керівників нафтогазової компанія Eni і газотранспортного оператора Snam, вже готується до часткового перемикання на Південний потік, як це зробила Угорщина. Тобто до припинення транзиту через територію України.

На даний момент, Італія "живиться" від Центрально-Європейського хабу в Баумгартені (Австрія), що робить її також і прихильницею "північних" потоків. І, чим більше інтерконекторів буде створено між країнами Турецького потоку і тими державами, що ще "живляться" на нашу ГТС, тим меншим буде транзит через територію України.

Новини за темою: Чи підірвуть ГТС України після запуску "Північного потоку - 2"?

Ситуація з газом в ЄС частково амортизується наявністю довгострокових контрактів з Газпромом, які забезпечують європейських споживачів газом за ціною набагато нижче хабової – мова про $250 за тисячу кубів в середньому. І це стосується 80% ринку: тільки 20% споживачів залежать від хабових цін. В Україні – режим фіксованої ціни введений лише для контрагентів Нафтогазу, а це до 50% споживання. Решта 50%, включаючи майже всю промисловість і сектор бюджетних організацій (медицина, наука, освіта), як в частині газоспоживання, так і в контексті забезпечення теплом – зав'язані на хабові ціни на європейському ринку. Дана модель імпортного паритету була свого часу введена в Україні як зразок ліберальних реформ. Цієї зими модель "хаб+" призведе до чергової появи в Україні системи подвійних цін на газ. Наші олігархи зможуть списувати дешевий газ, призначений для вироблення тепла, на когенерацію електроенергії, а промисловість зануриться в глибоку кризу, не кажучи вже про вимушене закриття взимку значної частини бюджетних організацій.

Енергетична криза має глобальне походження - вона стала одним з елементів кризи пропозиції і зашморгом для стримування гіпертрофованого зростання ряду країн в умовах обмеженості природних ресурсів. Межі зростання, визначені в рамках математичної моделі споживання базових ресурсів Медоуза (Римський клуб), показують, що лайт-версії у частині споживання непоновлюваних ресурсів у світі вже не буде, тільки хард. Можна щороку відправляти світову економіку на черговий карантин, а можна встановити "пастки зростання" у вигляді високих цін на "токсичні енергоресурси".

Новий "зелений курс" передбачає відмову від вугілля як джерела енергії, а потім – і від нафти. Утворений дефіцит потрібно заповнити перехідним паливом, поки поновлювані джерела не займуть в структурі енергетичного балансу місце вугілля (як мінімум).

Подібний енергетичний маневр істотно підсилює роль газу як ключового ресурсу зеленого економічного переходу. Конкурентну боротьбу на даному етапі виграють ті країни, які зможуть забезпечити свої економіки доступними і відносно "зеленими" енергоресурсами як базовим фактором конкурентоспроможності.

З урахуванням того, що всі обхідні газопроводи в ЄС запрацюють на повну потужність, а обсяг споживання російського "трубного" газу залишиться на рівні 200 млрд кубів на рік, ми практично втрачаємо можливість для транзиту російського газу з використанням своєї ГТС. Падіння обсягів прокачування нижче позначки в 15 млрд кубів на рік робить віртуальний реверс і всю українську газову схематехніку неможливими. Отже, доведеться переходити на реальний реверс і глушити трубу на сході.

Але чи все так безнадійно?

У нашої країни все ще є три базові сценарії для планування подальших дій.

  1. Проведення прямих переговорів з РФ і підписання нового базового договору. На даний момент сценарій нереальний з політичних причин.
  2. Реалізація замкненої моделі газового самозабезпечення: збільшення національного газовидобутку до 25 млрд кубів на рік, що дозволить забезпечити більшу частину внутрішніх потреб. Реалізації цього варіанту сприятиме і реалізація програм енергозбереження. При такому варіанті ми втратимо більшу частину транзиту газу, але зможемо заробляти кількасот мільйонів доларів на рік на його зберіганні (фізичний реверс з Європи).
  3. Найбільш вигідний варіант: створення в Україні глобального європейського газового хабу, функціонування якого буде для німців, голландців та австрійців економічно доцільнішим порівняно з "північними потоками". Тобто мова про передачу всієї нашої ГТС в довгострокову концесію міждержавному консорціуму, який самостійно вирішував би з Газпромом всі питання, пов'язані з купівлею природного газу і його транзитом.

Новини за темою: Тільки "Газпром" може забезпечити Україну газом. Всі інші варіанти - фантастика

Європейці бояться невизначеності і непередбачуваності.

Але не тільки з боку Росії, але і з боку України.

Газовий хаб, створений за європейськими стандартами, може забезпечити європейцям цю саму прогнозованість і визначеність в частині енергетичної безпеки, наприклад для Німеччини як найбільшого покупця російського газу.

У разі створення газового хаба у нас є можливість виграти боротьбу за допомогою конкурентних і ринкових переваг: ціни на вхід/вихід, вартості транзиту, наявності газових сховищ, гарантій ключових європейських держав і їх системних операторів газового ринку.

Олексій Кущ

Переклад: feg.in.ua.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках PNK.TV

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.